Україночка: Доброго дня. Люди працюють в Олицькому бидинку інтернаті для пристарілих, КІверцівського р-ну. Зараз в інтернаті розпочався щорічний ремонт. Чому санітарки повинні поміж своїх прямих обов’язів рробити ремонт та ще й здавати протягом року на це свої гроші (із нещасної заробітної плати в 1300 грн)????. Я вже писала на 1+1 але вони туди приїхали з перевіркою та ще й з попередженням!!. а чому не можна приїхати раптово, без всяких дзвінків та попереджень про перевірку?? Чому на деректора Олицького інтернату Ткачука Петра Яковича ніхто не може вплинути?? він усім там башляє і своїм дітям вілли строїть??

Ігор Гузь: Я не вперше чую про таку проблему, але беру до уваги Ваше звернення. Розберуся по суті в ситуації у цьому інтернаті. Думаю, що це буде понеділок-вівторок наступного тижня. Єдине – мені потрібні ваші контакти. Будь ласка, наберіть 778327. Це мій помічник. І вкажіть, у який спосіб вам дати відповідь.

Олена Пехх: Ігоре Володимировичу, доброго дня. Маю до Вас декілька запитань.

1) Ваше бачення того, чому розвалилась коаліція у Верховній Раді.

2) Як Ви бачите сьогоднішня “люстрація” практично стоїть на місці, що було і буде зроблено найближчим часом задля оптимізації цього процесу в області?

3) Ви напевно знаєте, що зараз робиться в Старому місті і у якому стані пам’ятки архітектури. Ось вулиця Плитниця, Кафедральна та інші, де знаходяться пам’ятки переживають не найкращі свої часи. Байдужість істориків та бездарність влади зробили свою справу. Читала, що біля Луцького замку хочуть збудувати 3 готелі. Отож що влада планує робити у Старому місті? Дякую за відповідь.

Ігор Гузь:1) Все елементарно просто. Верховна Рада потребує перезавантаження. Всі це розуміють, і я в тому числі. Юридичною підставою для цього є розпуск коаліції. Тому ВО «Свобода» та УДАР прийняли таке рішення. Я підтримую позачергові вибори до Верховної Ради в кінці жовтня.

2)Потрібен закон про люстрацію, аби цей процес відбувався на державному рівні. Як це було, скажімо, у Чехії. Всі спроби громадських інституцій взятися за цю справу, на жаль, є не до кінця ефективними. А люструвати у нас є кого, що в області, що в країні. На превеликий жаль, за 5 місяців після Януковича по факту цей процес в області майже нічим не завершився. Але якщо всі ті, хто були на Майдані, закриють на це очі, перемоги Майдану як такої не буде. Тому що люстрація – один з основних стовпів змін у нашій країні.

3)Мені здається, що основною проблемою Старого міста є відсутність цілісної концепції і стратегії розвитку цієї частини Луцька. Ключова проблема – наявність Центрального ринку, який, очевидно, повинен розміщуватися в іншому місці. Рано чи пізно будь-який міський голова, сьогоднішній чи наступний, повинен прийняти вольове рішення разом із депутатським корпусом і знайти достойне місце для розташування цього ринку. Що стосується новобудов у Старому місті, то відразу сказати, що там не потрібно будувати готелі чи якісь інші заклади я не можу. Якщо вони будуть вписуватися в архітектуру і концепцію розвитку, то, можливо, вони там і потрібні. Але все повинно бути в міру і відповідати розумінню, що таке Старе місто для Луцька.

Юрій: Чи були ви на представленні нового голови Волинської ОДА Володимира Гунчика? Як враження? Він буде ліпшим губернатором ніж Пустовіт? І до речі яким губернатором був на вашу думку Пустовіт?

Ігор Гузь: Був, враження нормальне. Я думаю, покаже час. Я мав годинну розмову з новим губернатором. Розповів своє бачення стосовно багатьох аспектів життя області. У багатьох пунктах воно співпадає. А хто буде кращим губернатором покаже час і оцінка громади.

Щодо роботи Григорія Пустовіта, то його час перебування на посаді співпав з найбільш напруженими місяцями для країни. Нагадаю, це анексія Криму, початок та розгортання АТО, поглиблення економічної кризи. На своїй посаді Григорій Олександрович проявив себе як державник і передав область Володимиру Гунчику цілком стабільному стані.

Християнин: Пане Ігорю, слідкую давно за Вашою діяльністю. Крім вступів в нові партії та крики на мітингах, чи на сесіях – нічого іншого не помічав. Говорять, що Ви в житті ніде не працювали, це правда? Тому дуже хочеться, щоб Ви щось зробили конкретне як депутат мажоритарник, хоча би гвіздок забили один для громади, бо оратора нам не треба, ми хочемо людину яка працює а не кричить на всіх зібраннях так, як то їй чого бракує. Я Вас прошу як чоловік з досвідом, спробуйте щось зробити без крику, бо пройде час і про Вас погано заговорять, звісно, якщо цей час не наступив вже.

Ігор Гузь: 1. Мені 32 роки, з яких останні 12 років я – депутат місцевих рад, куди мене обирали люди.

2. Мені довелося 4 роки попрацювати у Луцькій міській раді на посаді начальника відділу у справах сім’ї та молоді та радника міського голови. Окрім того, я працював помічником народного депутата України, в низці громадських та політичних структур. Багато це чи мало вирішувати вам.

3. Щодо «крику», то кожен політик має своє бачення стосовно досягнення тих чи інших особистих цілей та захисту інтересів громадян. Якщо кимось моя поведінка сприймається негативно, це нормально. Я не хочу всім подобатися. Але я спілкуюся з сотнями і тисячами людей як у своєму виборчому окрузі на Старовиживщині, так і у всій області. І більшість з них ставляться позитивно до моєї активної політичної позиції.

Футбік: В суботу будете на стадіоні вболівати за Волинь?

Ігор Гузь: Мій перший самостійний прихід на стадіон стався у 1996 році. З того часу я палко вболіваю за наш футбольний клуб. На жаль, у минулому сезоні відвідав мінімум матчів, теж саме може бути і в цьому сезоні, оскільки дуже велике навантаження на роботі і у громадській діяльності. Але майже завжди спостерігаю за матчами «Волині» по телевізору.

Ірина Качан: Не секрет, що ви хочете балотуватися у народні депутати на найближчих виборах. Якщо вашим конкурентом буде Борис Клімчук, які шанси у Гузя перемогти? Адже Борис Петрович – людина, яка вміє робити вибори, тому навіть після революційних подій здобути мандат нардепа йому під силу. Мабуть…

Ігор Гузь: Я ще не прийняв рішення чи буду я балотуватися, і якщо буду, то яким чином чи в якому окрузі. На сьогодні невідома система виборів: чи вона буде суто пропорційною, чи пропорційно-мажоритарною. Але в будь-якому випадку вважаю справою честі, аби така людина як Борис Клімчук не була обрана народним депутатом. Людина, яка з гордістю кричала, що Янукович – «мій президент», і на руках якої, як і на руках якої всіх членів Партії регіонів, кров Небесної Сотні. Навіть якщо вони не натискали на курок, то буди тихими співучасниками розстрілу Героїв України. Такі люди не мають права представляти Волині у Верховній Раді.

Футбік: Чому не зробити приємне працівникам Волинської обласної ради і не провести розіграш декількох квитків на Бандерштат?

Ігор Гузь: Окремі працівники обласної ради отримають запрошення на фестиваль, оскільки допомагали у його організації.

Християнин: Ще одне питання. Чому Ви не пішли добровольцем на СХІД і скільки Ви власних грошей вклали в благодійність за останій рік, ВЛАСНИХ, а не з депутатського фонду?

Ігор Гузь: Оскільки мене обрали заступником голови обласної ради, а це відповідальність за дуже багато напрямків життєдіяльності області, то вважаю, що більш корисним для справи буду тут. Окрім того, у свій час, будучи в розташуванні батальйону «Айдар», почув аргументи від хлопців з великим військовим досвідом, що ефективне забезпечення їх і всіх волинських військовим усім потрібним є значно важливішим завданням для мене, аніж моє перебування там. Намагаюся що є сил виконувати поставлені завдання.

vitaliy struk :Чому ви так боїтеся Бориса Петровича Клімчука? З яких пір ви стали вважати себе “народом Волині”, по відношенню до цієї людини? Невже ви вважаєте себе кращим керівником за Бориса Петровича? Якщо ви такий патріот, то навпаки маєте бути раді що Клімчук іде на вибори, і народ Волині “поставить оцінку” його діям. Припиніть вдавати з себе Дона Кіхота, а краще реальними справами докажіть що ви можете бути більш ніж “колядником”.

Ігор Гузь: Я вважаю, що колишній член Партії регіонів Борис Клімчук робив усе можливе, аби задушити на Волині Майдан, підтримував репресії проти євромайданівців і до останнього моменту залишався вірним Януковичу. Для мене такі люди повинні бути викреслені з політичного життя області та країни. Хоча зрештою оцінку їм мають дати люди.

Hurricane18: Щодо люстрації заступників УМВС. Маю питання щодо особи Поліщука. Ви знаєте, що він місяць провів у АТО і в Слов’янську, що підтвердили окремі депутати Волиньради і інші люди, що були там. Як Ви вважаєте, чи необхідно його після цього люструвати і чи мають моральне право його люструвати люди, які і дня не були у тому пеклі.

Ігор Гузь: Я глибоко переконаний, що люди, причетні до репресій проти активістів Євромайдану, мають бути не просто зняті зі своїх посад, а звільнені з органів правопорядку. Це стосується і Руденка, і Никитюка. Щодо пана Поліщука, то навіть з огляду на участь в АТО я не вважаю, що він має право займати посаду заступника начальника обласної міліції.

Hurricane18: Як Ви відноситеся до мера Луцька – Романюка, а точніше – до його систематичної і грунтовної корупційної діяльності. Зокрема, в останній час почали випливати різні подробиці цієї діяльності – Карабас, тендер по Зоопарку і т.д. і т.п.

Ігор Гузь: Якщо у вас є конкретні факти корупційних дій, прошу їх надіслати мені на електронну пошту: guz.igor@gmail.com. Що стосується діяльності міського голови в принципі, то на сьогодні я бачу більше позитиву, ніж негативу.

Юрій: Ваш колега Олександр Пирожик на чаті на ВолиньПост заявив, що колишній голова ОДА Борис Клімчук “прагне ревашну”. До речі, ще раніше було багато чуток, що Клімчук є неформальним керівноком штабу Петра Порошенка на Волині. Ви щось знаєте про це? І взагалі, де зараз Клімчук? Чи може він, на Вашу думку, ще повернутися у волинську політику?

Ігор Гузь: Я думаю, занадто багато уваги політичному пенсіонеру Борису Клімчуку. Його час уже минув. Я з ним не спілкуюся, не зустрічаюся. Тому де він, які його плани мені невідомо.

Мирослав Ватащук:  Ігоре Володимировичу, і як ото воно: тогово чи тамтеє?

Ігор Гузь: Тамтеє

Валерій Михалюк :Прошу Вашої допомоги. Я житель смт. Турійськ, який ніколи раніше як і інші не мав проблеми із доступом до водойм для купання, проблема сьогодення в тому, що на орендовані озера, які знаходяться на території Соловичівської сільської ради, біля траси Львів-Ковель не дозволяють безоплатно заходити для купання. Особливо шкода дітей, які прийшовши на озеро покупатись, повертаються додому, так як не мають коштів щоб здійснювати незаконну оплату особам, а також бояться іти щоб купатись. Право користуватися природними об’єктами закріплено у ст. 13 Конституції України, де чітко визначено, що «земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України … є об’єктами права власності Українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону». Питання, пов’язані з вільним доступом до водойм регламентуються ст. 47 Водного кодексу України де зазначено, що «Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об’єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об’єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів». З повагою Валерій.

Ігор Гузь: Готовий взятися за вирішення вашого питання. Вийдіть на зв’язок зі мною через помічника, телефон 778327.

Карпюк: Шановний Ігоре Володимировичу! Хочу Вам поставити точнісінько таке саме питання,яке ставив Вашому колезі – першому заступникові голови обласної ради Пирожикові і продублювати його хочу тому, що після відповіді Олександра Веніаміновича нічого абсолютно не змінилося… Отож: як Ви вважаєте: правильно чи ні робить голова Рожищенської районної ради Андрій Музика їздячи службовим авто щодня з Луцька зранку в Рожище на роботу і ввечері з Рожищ до Луцька? Який він після цього Голова районної ради, якщо він навіть в районі не проживає?

Ігор Гузь: Спробую розібратися у цьому питанні.

Volyniaka: Ви читаєте коментарі про себе в інтернет-виданнях?

Ігор Гузь: Не читаю, тому що 90% з того, що пишуть, публікують проплачені особи в тих чи інших політичних штабах. А останнім часом і у міліцейських коридорах.

Сепаратист: Ігоре,як ви вважаєте,те що відбувалося останнім часом у раді(виступи та критика Симоненка,Левченка про ситуацію на сході)-правда чи просто повторювання російської пропаганди?

Ігор Гузь: Моя відповідь проста. Такі горе-політики як Левченко та Симоненко не мають права бути депутатами українського парламенту. А їхні політичні сили, КПУ і Партія регіонів, повинні бути заборонені.

Сепаратист: Ігоре ви берете відповідальність за безпеку тих сотен глядачів,що братимуть участь у “Бандерштаті”,адже це досить ризиковано,зважаючи на тенденцію про фальшиві мінування? Чи не здається вам,що проводити подібні фестивалі дещо цинічно,в той час коли гинуть десятки мирних жителів на Сході саме від рук української армії?

Ігор Гузь: У нас буде потрійна система охорони. Це рівненська охоронна фірма «МЖК», наші друзі з громадської організації «Патріот України» та представники МВС і СБУ. Фестиваль проводиться уже ввосьме. І ми завжди присвячуємо велику увагу безпеці відвідувачів. Якихось суттєвих ексцесів за цей час не було. І впевнений, що не буде.

Щодо доцільності проведення фестивалю у такий час, то я можу послатися на офіційну аргументацію оргкомітету фестивалю, де чітко і ясно роз’яснено.

Volyniaka: Чи відреагував якось представник АП, коли ви йому заявили про Терещука, який тепер головний міліціонер області? Можливо, ви мали з ним пізнішу розмову? Чи це просто проігнорували?

Ігор Гузь: Поки реакції не було, але я знаю пана Геннадія Зубка уже декілька років. Він чесна та порядна людина, тому переконаний, що і Президент України Петро Порошенко, і міністр МВС Арсен Аваков уже проінформовані з приводу позиції активістів Майдану Волині щодо призначення Терещука керівником київської міліції. Чекаємо на кадрові рішення.

Світлана_М:. Ви схвалюєте рішення Яценюка подати у відставку?

Ігор Гузь: Я ставлюся до Арсенія Петровича з великою повагою, вважаю його ефективним політиком та ще більш ефективним менеджером-управлінцем. Не бачу йому альтернативи на посаді прем’єр-міністра як в даний момент, так і після позачергових виборів до парламенту. А рішення стосовно відставки коментувати не буду, йому краще знати, як діяти у такій ситуації.

Эрика Кляйн: Здравствуйте! Скажите, пожалуйста, как можно записаться в отряд “Погоня”? Или он уже не берет в свои ряды желающих помочь Украине?

Ігор Гузь: Так, дійсно. Я причетний до допомоги у формуванні загону білоруських добровольців «Пагоня». Хлопців, які готові жертвувати своїм життям в боротьбі проти російської агресії, розуміючи, що сьогодні Україна зіткнулася з такою проблему, а завтра це може чекати Білорусь.

А всі деталі стосовно набору нових добровольців ви отримаєте, написавши на пошту: pahonia1@gmail.com. А також відслідковуючи новини на офіційних сторінках загону у Фейсбуці facebook.com/belpahonia і Вконтакті vk.com/belpahonia.

Світлана_М.: Розкажіть про ситуацію з протестом жінок у Ратному (ви писли у ФБ, що там були). Чому жінки вийшли, чи будуть якісь рішення влади щодо цього?

Ігор Гузь: Так, дійсно вчора із 10:00 до 22:00 я перебував у Ратно, де разом із колегами спілкувався та переконував матерів, жінок, сестер волинських військовослужбовців розблокувати міжнародну трасу. Для цього знадобилося 12 годин, але станом на сьогодні траса розблокована і рух до Білорусі і з Білорусі відкритий. А вже сьогодні група ратнівських жінок виїхала до Києва, де разом із представниками волинської влади зустрінеться з посадовцями Адміністрації Президента та Міністерства оборони України. Сподіваюся, що їх почують.

Юрій Вчора: з”вилася інформація, що переселенців зі сходу викликатимуть у військомати і, можливо, відправлять воювати. Що ви про це знаєте? Чи реально буде змусити східняків потрусити трохи дупою за свою ж землю? Що заважає це зробити швидко, аби люди ще більше не обурювалися?

Ігор Гузь: Наскільки мені відомо, військовий призов відмінений у Донецькій та Луганській областях. Але спілкуючись із сотнями волинян, бачив їхнє обурення стосовно біженців чоловічої статі, які замість того, щоб обороняти свій край, перебувають на Волині та ще й вимагають того, чим подекуди не забезпечені власне й самі волиняни. Тому призов цих чоловіків є закономірним. Більше того, я вважаю, що волинська влада повинна приймати зі Сходу України тільки жінок, дітей і людей похилого віку.

Сепаратист: на вашу думку,чи правильно було міняти голів райадміністрацій на представників”Свободи” навіть якщо це не дуже компетентні люди? Хіба це було законно з вашого боку виконувати розпорядження в.о.президента Турчинова?Невже люди завинили лише в тому,що були членами партії регіонів,просто абсурд…

Ігор Гузь: Я вважаю, що ті керівники РДА, які є членами ВО «Свобода» перебувають на своїх місцях, є адекватними та ефективними управлінцями.

Михайло: Чи вважаєте ви реальним створення на Волині громадського ЗМІ (тобто такого, яке б фінансувалося громадою а не бізнесом). і, якщо вважаєте реальним, то як готові практично цьому сприяти?

Ігор Гузь: Вважаю це реальним. Ті, хто будуть організовувати цей процес, нехай звертаються. Будемо спільно думати, як можна допомогти.

Mirna :Як там поживають мої “улюблені” близнюки Кононовичі? Що з їхнім офісом? 13 кімнат, величезний офіс у центральній частині міста. Поганою мітлою їх звідти!!!

Ігор Гузь: Щодо офісу, то інформації не маю. Щодо того, як поживають, то маю інформацію про обрання одного з них керівником всеукраїнської організації комсомолу.

Volyniaka: Ви вірите, що Росія повноцінно вторгнться в україну і почнеться повномасштабна війна?

Ігор Гузь: Думаю, такого не буде. Українське суспільство, загартована у боях українська армія та міжнародна спільнота цього не допустять. Хоча завжди треба бути готовим до всього…

@nton81: Розкажіть про поїздку в Ратне. Чи звикли ви виступати перед публікою, яка негативно щодо вас налаштована?

Ігор Гузь: Протестуючи, не були негативно налаштовані проти мене конкретно. Серед них половина тих, хто 2 роки тому проголосував за мене як за кандидата у народні депутати України. Спілкуватися з волинянами я ніколи не боявся. Завдання депутата, тим більше заступника голови Волиньради, – йти на діалог з громадою.

Юрій: Чи є у вас зведена інформація про поранених волинян на Сході. Я маю на увазі, саме зведена і вся. Тому що окремі повідмолення гуляють інтернетом, їх багато, а хотілося б знати, хто потребує найбілье допомоги, кому найтяжче. Тобто аби твоя допомога була використана найбільш дієвим чином. Якщо можете – допоможіть такою інформацією, думаю її багато хто шукає

Ігор Гузь: Така інформація є і в обласній раді, і в облдержадміністрації. Спробуємо сьогодні-завтра опублікувати її на сайтах даних установ.

@nton81:Чи змінила посада ваші уявлення про політику. Легше критикуватив опозиції, чи нести відповідальність при владі?

Ігор Гузь: Суттєво змінила. Було важко змінити підходи у вирішенні багатьох питань. Оскільки останні чотири роки довелося працювати в жорсткій опозиції до влади.

Юрій: Яке постреволюційне кадрове призначння (крім Ігоря Гузя звісно) ви вважаєте найбільш вдалим в області? І призначеннм кого ви незадоволені?

Ігор Гузь: Позитивно оцінюю призначення директором департаменту інфраструктури і туризму Івана Мирку, начальника управління освіти і науки Валентину Загреву, керівників ряду РДА, зокрема Горохівської, Шацької, Ратнівської. А стосовно невдоволень, то я більше невдоволений тим, що десятки чиновників не звільнили із займаних посад. А чимало таких, на мою суб’єктивну точку зору, перебувати на посадах не повинні.

Volyniaka: Чому досі стоїть сцена Майдану у центрі міста?

Ігор Гузь: Не бачу в цьому проблеми. Сцена належить громадській організації «Волинські патріоти», треба питати у них.

Mirna: Скажіть, кого Гунчик візьме заступниками?

Ігор Гузь: Питайте у Володимира Петровича.

Журналіст: Що цікавого буде на гутірках цьогорічного “Бандерштату”?

Ігор Гузь: Ось вся програма гутірок:

П’ятниця, 1 серпня

- Єгор Соболєв – голова Люстраційного комітету України

- Олег Вишня – представник спільноти «Наступна республіка»

- Зустріч з ветеранами УПА

- Олександр Гуч та Володимир Пастушок – учасники подій 19-20 лютого на Майдані

Субота, 2 серпня

- Анастасія Дмитрук – авторка вірша «Никогда мы не будем братьями»

- Юрій Михальчишин – народний депутат України від ВО «Свобода»

- Ігор Мосійчук та Олег Однороженко – командири батальйону «Азов»

- Hromadske.tv – представники журналістського колективу

- Анна Морозова – мандрівниця та журналістка

- Михайло Гаврилюк – організатор окремого Козацького батальйону добровольців

- Зураб Аласанія – журналіст, генеральний директор Національної телекомпанії України

- Ігор Загребельний – філософ, публіцист, координатор Науково-ідеологічного центру ім. Д. Донцова

Неділя, 3 серпня

- Андрій Кузнєцов – редактор відомого суспільно-політичного пабліка #Orange

- Юрій Макаров – журналіст, телеведучий, документаліст

- Юрій Луценко – радник Президента України

- Дмитро Добродомов – Генеральний директор медіахолдингу ZIK

- Представники білоруського добровольчого загону «Пагоня»

Yavv: приналежність до політичної партії для вас – формальність? ви ж по духу зовсім інший, зовсім не з “батьківщини”. і Юлі не кланяєтесь…

Ігор Гузь: Без коментарів…

sizhuk: Доброго дня. Ігоре, скажіть, будь ласка, яка заробітня плата у топових державних службовців Волині, озвучте свою зокрема. Чи є між вами певні домовленості щодо виділення скажімо так, десятини на підтримку АТО?

Ігор Гузь: Зарплата близько 6 тисяч гривень. Щодо десятини, то я не рахую десятина чи третина. Чим можна, тим допомагаю.

Світлана_М.: чи готується область до можливого вторгнення через білоруський кордон? які заходи вживаються? не лише оборонного характеру, а й стратегічного – для забезпечення волинян можливістю вижити в умовах нападу.

Ігор Гузь: Готуються, але інформація носить закритий характер.

Журналіст: Ігоре, що буде далі з Україною? Ви оптиміст?

Ігор Гузь: На жаль, оптимізму мало. Але в будь-якому випадку МИ прорвемося. МИ – це українці!

ВолиньPost

Даведка Еўрарадыё: Гузь Ігар Уладзіміравіч — дэпутат, намеснік старшыні Валынскага абласнога савета. З 2001 года — кіраўнік Валынскай арганізацыі Нацыянальнага моладзевага кангрэса. У 2005 годзе за ўдзел у беларускім “Чарнобыльскім шляху” быў затрыманы і асуджаны на 10 сутак, якія правёў на “Акрэсціна”, пасля быў дэпартаваны з Беларусі і пазбаўлены на 5 гадоў права ўезду. З 2005 па 2013 гады — кіраўнік Усеўкраінскай моладзевай грамадскай арганізацыі “Нацыянальны альянс”.

— Ігар Уладзіміравіч, у сацсетках вы паведамілі пра фармаванне “беларускага атраду супраціву “Пагоня”. На якой стадыі фармаванне атраду і хто ініцыятар яго стварэння?

— Моладзевая арганізацыя “Нацыянальны альянс”, якая існуе з 2005 года ва Украіне, ужо 9 гадоў актыўна супрацоўнічае з беларускімі моладзевымі арганізацыямі. Наша супрацоўніцтва мае нават сваю гісторыю — 13 сяброў арганізацыі былі дэпартаваныя з Беларусі і маюць забарону на ўезд у вашу краіну. У тым ліку, і я. Я сядзеў на Акрэсціна. І калі пачаліся вядомыя вам працэсы на ўсходзе Украіны, дастаткова шмат беларусаў пісалі мне: “Як можна зрабіць, каб паехаць на усход і дапамагчы Украіне?” У выніку некалькі дзён таму мы разам з беларусамі прынялі рашэнне наконт таго, што было б нядрэнна сфармаваць такое невялікае падраздзяленне з жадаючых дапамагчы нашай краіне беларусаў. Пакуль вырашылі, што гэта будзе атрад з чалавек 10 беларусаў, назвалі яго “Пагоня”. Сышліся на тым, што тут яны пройдуць ваеннае навучанне, каб пасля далучыцца да аднаго з украінскіх батальёнаў добраахвотнікаў, якія цяпер ваююць на ўсходзе — ці “Азоў”, ці “Данбас”, альбо “Айдар”, якія сумесна з прадстаўнікамі Міністэрства абароны ваююць у Данецкай і Луганскай абласцях у межах антытэрарыстычнай аперацыі.

Ігар Гузь

— Размова ідзе менавіта пра грамадзян Беларусі?

— Так, у атрад увойдуць менавіта грамадзяне Беларусі.

— Але нават камандзір батальёна “Данбас” скардзіўся на праблемы з прыняццем у батальён замежнікаў — гэта забаронена ўкраінскім заканадаўствам. Афіцыйна ім і зброю не давераць, і нават у зону АТА не пусцяць! Як вы плануеце вырашаць гэтае пытанне?

— Ёсць такія пытанні, усе гэта разумеюць, але шукаюцца магчымасці… Не сакрэт, што на ўсходзе Украіны, у складзе розных фармаванняў ёсць і беларусы, і малдаване, і грамадзяне іншых краін. Юрыдычныя і тэхнічныя пытанні, натуральна ж, ёсць, але будзем спрабаваць сысці ад гэтых нюансаў. Афіцыйна беларусы не змогуць быць ў строі, мець адпаведныя дакументы і гэтак далей. Сапраўды, заканадаўства гэтага не дазваляе, але быць у працэсе яны змогуць. Мяркую, што альбо Украіна, альбо тыя структуры, з якімі мы будзем працаваць, знойдуць для гэтага магчымасць і прымуць да сябе беларускіх патрыётаў.

— “Быць у працэсе” можа азначаць і чысціць бульбу на кухні. Але не думаю, што такі паварот задаволіць беларускіх добраахвотнікаў…

— Мы зробім усё магчымае і немагчымае, і ёсць вельмі вялікая верагоднасць, што пры жаданні гэтыя людзі будуць разам з украінцамі стаяць са зброяй у руках за незалежнасць нашай краіны і рабіць усё для таго, каб рускі імперыялізм не быў не толькі на Данбасе ці ў Крыме, але і ў Брэсце, Гродне ці Віцебску.

— Ці ёсць у вас ужо папярэдняя дамоўленасць з нейкім батальёнам, што ён возьме да сябе беларусаў?

— Я не скажу, з якім канкрэтна батальёнам, але размова на гэты конт была, і думаю, што там усё будзе нармальна. Калі ўсё будзе вырашана, то мы ўсё раскажам падрабязна і пакажам.

З камандзірам батальёна “Айдар”, падпалкоўнікам Сергіям Мельнічуком

— Колькі ўжо людзей у складзе атрада?

— Ужо на тэрыторыі Украіны пяцёра беларусаў. Але цяпер пачаўся актыўны піяр, і я думаю, што людзей будзе больш. І ўсе яны для мяне героі: гэта ж не цацкі — там ідзе сапраўдная вайна, і ўжо столькі людзей загінула. Прыняць такое рашэнне — вельмі мужна.

— Вы звярнуліся да беларусаў і ўкраінцаў з просьбай ахвяраваць грошы на набыццё для беларускага атрада супраціву бронекамізэлек і касак — адгукаюцца людзі? І што будзе са зброяй?

— Зразумела, і бронекамізэлькі, і каскі ёсць у батальёнах, але хочацца, каб навабранцы прыязджалі са сваім. Учора толькі мы апублікавалі гэтую інфармацыю, і ўжо каля 10 чалавек пэўныя сумы ахвяравалі: хто 10 долараў, хто — 50. Што да зброі, то яна выдаецца канкрэтна ў батальёнах.

— Ёсць нейкія патрабаванні да добраахвотнікаў?

— Чалавек павінен мець за плячыма службу ў арміі. Нават калі гэта было 10, 15 ці 20 гадоў таму — пэўныя навыкі ёсць, а паездка ў ваенна-падрыхтоўчы лагер дасць магчымасць гэтыя навыкі аднавіць. Але на вайне не ўсе абавязкова стаяць з аўтаматамі на перадавой — ёсць патрэба ў рознай дапамозе. І нават калі нехта армейскага досведу не мае, але хоча дапамагчы, то няхай едзе — гэта ж вайна, гэта цэлы механізм.

Подпіс пад здымкам у ФБ палітыка: “Жывє Беларусь! Слава Україні! Це мій побратим, білоруський націоналіст, друг Вітушка. Вже сьогодні він та його друзі в Україні проходять спецпідготовку для участі в українських добровольчих батальйонах супроти московських окупантів на Сході України!Найближчим часом буде сформований білоруський загін спротиву “Пагоня”. Запрошуємо білоруських патріотів долучитися до оборони української землі. Без вільної України, не буде вільної Білорусі!”

— Што гэта за падрыхтоўчы лагер і ці ёсць там сапраўдныя ваенныя інструктары?

— Што гэта за лагер не скажу, а прафесійныя інструктары там, безумоўна, ёсць. Там ёсць усё неабходнае для таго, каб усе навыкі, якія былі здабытыя ў войску, можна было ўзгадаць на практыцы.

— Якая ў вас функцыя ў гэтым атрадзе, дапамога ў арганізацыі ці, можа, самі ў яго склад увойдзеце?

— Адразу ўдакладню — гэта не дзяржаўная ініцыятыва. А я намеснік старшыні абласнога савета Валынскай вобласці. Гэта мая асабістая ініцыятыва як грамадзяніна: я люблю Беларусь і вельмі шмат там сяброў маю… Што тычыцца “Пагоні”, то мая функцыя — дапамагчы гэтым людзям у арганізацыйных працэсах. Я не беларус, і таму мне не месца менавіта ў гэтым атрадзе. Калі ўзнікне такая патрэба, я далучуся да іншага батальёна. Я ўжо быў на ўсходзе, у батальёне тэрытарыяльнай абароны “Айдар” — там нашы хлопцы з Валыні, з самаабароны Майдана. І яшчэ паеду. Проста маю абавязкі намесніка старшыні абласнога савета, таму не магу аддаваць гэтаму пытанню шмат часу — ёсць на месцы шмат практычнай працы. Цяпер адбываецца змена ўлады, відаць, пачнецца падрыхтоўка да парламенцкіх выбараў — безліч патрэбных для рэгіёна спраў, таму працую тут на месцы.

Подпіс пад здымкам у ФБ палітыка: Андрій та Ігор є одними з лідерів “Самооборони Майдану” Волині. Обидва адвокати і в мирний час мали б солідний заробіток та спокійне і забезпечене життя, але в цей момент перебувають на Сході України, кажуть іншого і не могло б бути.

—Я ўжо паспеў пачуць, што за гэтай вашай ініцыятывай няма нічога апроч жадання піяру. Маўляў, сёння на беларускай тэме, на жаданні беларусаў ваяваць за Украіну можна добра папіярыцца. Гэта сапраўды так?

— Кожны сам няхай дае ацэнку! Калі я ў 2005 годзе прыехаў у Беларусь і браў удзел у “Чарнобыльскім шляху”, мяне пасадзілі на 10 сутак і казалі пра крымінальныя справы, то тады асобныя людзі таксама казалі, што гэта піяр. Хай ацэнку маёй дзейнасці даюць мае сябры ў Беларусі — гэта для мяне галоўнае. Я не кажу, што ідэя нейкая такая ўжо геніяльная ці жыццёва неабходная, але для мяне яна цікавая і я гатовы яе падтрымаць. І нават не кажу пра тое, што гэтыя 10, 20 ці нават 100 чалавек кардынальна зменяць сітуацыю на ўсходзе. Але з пункту гледжання прапаганды — гэта важна. Вельмі важна, што мы разам, беларусы, украінцы, прыбалты, малдаване, грузіны, разумеем, што галоўны агрэсар у ХХІ стагоддзі — Расія. І калі нават 10 чалавек з “Пагоні” будуць на фронце, то шмат для каго з беларусаў гэта будзе сігналам. Таму, хай кожны дае ацэнку: піяр тут ці не піяр. Піяр тут, зразумела, патрэбны: гэту тэму неабходна раскручваць, даносіць да людзей. У палітыцы, у справах грамадзянскай супольнасці піяр мусіць быць, і я не бачу тут ніякіх праблем.

— АТА ўвайшло ў актыўную фазу: не думаеце, што пакуль атрад будзе фармавацца і трэніравацца, то справа з сепаратыстамі на ўсходзе будзе вырашаная?

— Не праблема, буду толькі рады. А людзі патрэніруюцца, вайсковыя навыкі ўзгадаюць і адновяць. Але я ў гэтым пытанні не маю аптымізму — не думаю, што за такі непрацяглы час там усё вырашыцца. Натуральна, мы можам дайсці да Луганска і Данецка, узяць іх у аблогу, але колькі часу спатрэбіцца на тое, каб цалкам расправіцца з сепаратыстамі і тэрарызмам, цяжка сказаць. Калі нават вялікія групы баевікоў будуць знішчаныя, то застануцца больш дробныя праблемы, якія гэтым атрадам давядзецца вырашаць. Да прыкладу, цяпер байцы батальёна “Азоў” патрулююць тэрыторыю Азоўскага мора, бо ёсць небяспека, што тэрарыстычныя групы будуць высаджвацца на той тэрыторыі.

— Ці разумеюць тыя, хто ўжо цяпер у складзе “Пагоні” праходзіць трэніроўкі, што да іх будзе звыш пільная ўвага з боку беларускіх спецслужб?

— Натуральна, разумеюць! І яны, і я. Але ведаеце, кожны чалавек павінен сам прымаць рашэнне. Разумееце, магчыма, дзясяткі тысяч людзей, калі глядзяць на тое, што ў нас адбываецца, задумаюцца, але адзінкі з іх скажуць: “Так, я еду!” Нехта пабаіцца, нехта падумае, што гэта не яго праблемы, нехта скажа, што гэта не вайна беларусаў. Але калі ў 1940-х дзейнічала Украінская паўстанцкая армія, то было шмат людзей розных нацыянальнасцяў, якія разумелі, што УПА — гэта сілы антысавецкага супраціву. Людзі станавіліся байцамі УПА і змагаліся разам з украінцамі — гэта факт гістарычны. Цяпер адбываецца нешта падобнае.

Подпіс пад здымкам: “Волинська команда “Самооборони Майдану”. Приєднуйтесь до нас!”

Размаўляў Зміцер Лукашук, euroradio.fm

Що це? Іронія долі, яка руками опозиціонерів посадила в губернаторське крісло регіонала? Хитра гра політиків? Чи далекоглядний план опозиції?

– Чи не вважаєте ви події п’ятниці, 24 січня, коли Клімчук написав заяву, Пірровою перемогою?

– Ми прийшли під адміністрацію і озвучили вимогу: керівники області мають написали заяву про відставку. І вони написали. Це – не Піррова перемога. Янукович призначив людину, якій довіряє. Якщо завтра ми змусимо Башкаленка написати заяву, призначать когось схожого.

Отримати перемогу на Волині без перемоги у Києві – неможливо. Наша мета – усунути від влади Януковича.

– На обласну раду Київ впливу не має. Проте керівники Волиньради хоч заяву і написали, але не звільнилися…

– Двоє керівників написали заяви – і це перемога. Звичайно, депутати повинні її затвердити. І ми зараз робимо все можливе, щоб новообране керівництво облради було з представників опозиції.

– Не зарано говорити про перемогу? Більшість може просто не проголосувати за відставку Володимира Войтовича і Юрія Лобача.

– Будь-яка дія має декілька етапів. Для того, щоб нам створити більшість в обласній раді, як мінімум треба, щоб керівництво обласної ради пішло у відставку. Тому що в іншому разі для того, щоб його звідти забрати, те керівництво, я маю на увазі Войтовича, треба було б 2/3 голосів. А так треба всього-на-всього 41 голос (згідно з регламентом, – ред.). Тому це – перший етап.

Наступний етап – знайти голоси за відставку Войтовича і Лобача і сформувати більшість. Так, в облраді є люди Клімчука, люди Башкаленка, є невизначені. Ми над цим працюємо ось вже другий тиждень.

– Ви думаєте, що «переформатувати» облраду на користь опозиції вдасться?

– Йде важко, станом на сьогодні ми ще не маємо більшості, але близькі до цього. Районами їздить Автомайдан, ми по десять разів говоримо з депутатами. Це політика. Ми цю «глибу» розбиваємо долотом: вона ще тримається, але тріщин багато.

– Борис Клімчук був фігурою, яка задовольняла багатьох…

– Так. Але я вважаю, що Клімчук відігравав дуже негативну роль: був тим, хто брав на себе удар, який ішов на Януковича, захищав його своїми масштабами, авторитетом.

Тепер такої «подушки безпеки» на Волині немає. Бо Башкаленко – людина невпливова, неавторитетна.

– Під час представлення на посаді голови Волинської ОДА Олександр Башкаленко зауважив, що Борис Клімчук залишиться на Волині. Чи думали ви, що це може стосуватися облради? Можливо, Борис Клімчук захоче посилити там свій вплив? Можливо, він захоче стати головою облради і його в цьому депутати, які «за ним», підтримають?

– Кожен у нас має право хотіти. Борис Петрович якщо хоче, значить хоче. Опозиція категорично не сприймає і не допустить того, щоб Клімчук був головою обласної ради.

– Деякі з подій п’ятниці, 24 січня, так і лишилися «за завісою». Була розмова Бориса Клімчука з опозиціонерами в кабінеті губернатора. Про що говорили?

– Це не були таємні переговори. В кабінеті був Башкаленко, Мельникович, Парака і Терещук. Ми казали: або ви пишете заяву, або люди заходять – і буде, як в інших регіонах.

«Інша ж сторона» просила у нас навзаєм письмових обіцянок. Ми того листа й написали. Його підписав Бондар, Мельник і Гузь. Там три пункти. Перший – ми закликаємо людей до миру. Другий – ми готові сідати за стіл переговорів. Третій – ми не будемо створювати протизаконні структури. Ми їх і не створюємо. Народна рада чи загони самооборони не є незаконними структурами.

– Чи не вважаєте хитрістю з боку екс-губернатора підписання вами такого документу? Можливо, він якось його може використати? Чому перед тим, як підписувати таку заяву, ви не поставили до відома людей, які пікетували будівлю?

– Це публічний документ, його вже всі прочитали і ніхто нічого там не побачив абсолютно. Може, вони хочуть це зробити. Якби ми брали на себе якісь серйозні зобов’язання, тоді так. А так, воно оприлюднено, усі прочитали. Я не почув від людей, що хтось засудив наші дії.

Хтось каже, що ми повинні були вийти і зачитати це людям. Але це все в екстремальних умовах робилося…

– Чи говорили в кабінеті про те, що головою ОДА після відставки Бориса Клімчука потенційно може стати Олександр Башкаленко?

– Ми не обговорювали це питання, воно не в нашій компетенції. Більше того, ми примушували і Башкаленка написати заяву про відставку. Він відмовився в категоричній формі.

– Чому не «дотисли» Башкаленка?

– Для нас була принциповою особа Бориса Клімчука. Очевидно, всі хотіли відставки всіх заступників Клімчука, керівників управлінь – регіоналів, розпуску фракції в облраді… Але реалії диктують інше. Тому це все ще попереду.

Розмовляла Юлія ШРАМКО, ВолиньPOST

Таке рішення про запобіжний захід для депутата Волинської обласної ради Ігоря Гузя Луцький суд виніс у день, коли офіційно був опублікований (а це — обов’язкова умова для набуття чинності) закон про амністію для майданівців.

А наступного дня, 26 грудня, коли закон набув чинності, Ігоря Гузя «амністували». Щоправда, тільки на п’ять хвилин… Подробиці  «дурдому», який влаштували у Волинському управлінні міліції, Ігор Гузь розповів у розмові з журналістом «ВЗ».

- У четвер зранку на виконання рішення суду (активіста луцького Євромайдану Ігоря Гузя звинувачують за кількома статтями, серед них – і хуліганство, за наругу над портретами Януковича, які мітингувальники винесли з приміщень облради. – «ВЗ») з’явився в обласне управління МВС, де мені мали одягти електронний браслет. Одягли. Під час процесу був присутній сам начальник управління Олександр Терещук. Здивувала така увага керівництва обласної міліції до моєї персони. Хвилин через п’ять після того, як мені почепили браслет, до кабінету забігає перший заступник начальника-керівник слідчого управління пан Руденко. І наказує браслет зняти – у зв’язку зі вступом у дію закону про амністію для учасників мирних протестів. Слідчі, адвокат, я не могли зрозуміти, що відбувається. Тут браслет вчепили, а тут за кілька хвилин кажуть знімати. На запитання, чи прокуратура закрила провадження щодо мене, чи суд скасував своє рішення про запобіжний захід (це мало бути автоматично), відповіді не було. Минуло ще п’ять хвилин, і той же Руденко дав команду «відбій»: браслет не знімати і направити зі мною додому працівників міліції, які мали зафіксувати, що браслет і пристрій до нього працюють нормально. Тепер я вдома, під арештом і з браслетом.

- Вам пояснили, що це було – одягти не можна зняти?

- Це – повний маразм правоохоронної системи. Якщо закон про звільнення від відповідальності вступив у дію з ночі четверга, зранку я приїхав в управління, могли б сказати: «Громадянин чи підозрюваний Гузь, залишіться тут на декілька годин. Ми вже готуємо документи на закриття кримінального провадження і чіпляти браслет не будемо». Це було б логічно. А коли браслет надягають, а через п’ять хвилин кажуть знімати, це просто маразм.

- І таких маразмів щодня більшає. Взяти хоча б зареєстрований 25 грудня законопроект «регіонала» Левченка, який передбачає амністію для «беркутівців» і посадовців, заплямованих кров’ю майданівців. Бо, бачите, закон про амністію для учасників мирних протестів – це дискримінація прав і свобод «силовиків», які «геройствували» на Майдані.

- Такими темпами завтра-післязавтра буде закон про амністію для звірів, які побили журналістку Тетяну Чорновол. Думаю, кожен свідомий громадянин, журналіст, політик, безпартійний, повинен розуміти: без демонтажу системи цієї влади, а не заміни прізвищ на посадах, Україна не матиме перспектив. Те, що  відбувається в країні, підштовхує до активніших дій. Це дасть нові сили Майдану вибороти те, чого хочемо, – позачергові вибори президента і Верховної Ради, зміну уряду. Без цього не можемо вважати протести успішними.

- Якщо скласти події останнього тижня-двох, стає зрозумілим, що влада перейшла до нового сценарію залякування і демонстрації сили – точкових «зачисток». Розраховують, що спрацює?

- Неодноразово був у Білорусі. Свого часу, 2005-го, відсидів там 10 діб і був депортований із забороною в’їзду на п’ять років (за участь в акції «Чорнобильський шлях» у Мінську. – «ВЗ»). Влада наслідує білоруський сценарій. Завдання – вибивати, вбивати, калічити найактивніших. Аби посіяти страх, зневіру у тому, що перемогти цю владу неможливо. А далі – поступово будуть переходити до інших людей, менш активних, але зі своєю позицією. Протидія лише одна – солідарність. Люди повинні демонструвати свою підтримку, активно виступати на захист тих, до кого вже добралися. І не важливо, хто це – журналіст, депутат, партійний, безпартійний… У голові не вкладається, що за портрети Януковича хочуть дати чотири роки за ґратами.

- Знаю, що ви також були учасником подій 9 березня 2001 року у Києві. За що теж десять діб під адмінарештом відсиділи. Мабуть, не думали, що через 12 років після тих подій, говорячи про українську владу, проводитимете паралелі навіть не з Кучмою, а з Лукашенком?

- Згадую себе і своїх соратників тоді, 2001-го: у нас не було оптимізму. Ми очікували чого завгодно, бо система була сильна, як ніколи. А ось вже після Помаранчевої революції подумати, що я, як якийсь злочинець, наркоторговець, сидітиму сьогодні під арештом, без змоги вийти з дому упродовж двох місяців (при тому, що я – депутат обласної ради і повинен виконувати свої депутатські повноваження), не міг.

- У справі за портрети Януковича проходить шестеро активістів луцького Майдану. Майя Москвич (інтерв’ю з нею читайте у попередньому, тижневому номері «ВЗ») – на підписці про невиїзд за межі області. Браслет з неї вже зняли (але не через закон про амністію, а за адвокатським клопотанням до суду). Ви – під цілодобовим арештом. Яка доля решти чотирьох активістів?

- Справи не закриті. Молодий хлопець, Микола Собуцький, у середу ходив на перший допит. Вочевидь, має бути суд. Щодо решти трьох, Богдана Шиби, Сергія Григоренка та Володимира Бондара, вони – під особистим зобов’язанням. З обмеженням виїзду за межі області, забороною перебувати на Театральному майдані Луцька під час проведення там масових заходів. Ця заборона – ще один маразм нашої Феміди. Мені теж заборонили перебувати на Театральному майдані. При тому, що я і так – під цілодобовим арештом.

- Майя Москвич розповіла, що «портретну справу» порушили, спираючись на свідчення голови Волинської обласної ради Володимира Войтовича. Саме його заяву, мовляв, використали як доказ. Як пан Войтович почувається після такої ганьби?

- Войтович і керуючий справами обласної ради Олександр Ляшко – люди, руками яких нас хочуть посадити за ґрати. Основними у справі є саме їхні свідчення. Якби пани Войтович і Ляшко були свідомими громадянами, могли б виявити хоча б найменшу солідарність до своїх колег, активістів Майдану і, пославшись на 63-тю статтю Конституції, відмовитись від дачі показів і пояснень. На їхніх свідченнях тепер намагаються притягнути до відповідальності шістьох людей. Одна справа – політики, як, наприклад, я, який 12 років є депутатом різних рівнів. Але ж завдяки брехливим свідченням посадовців можуть постраждати і двоє молодих людей, Микола Собуцький та Майя Москвич, яким ще й 25 років немає. За портрети, вартість яких оцінили у 540 гривень!

Після усього Войтович і Ляшко спокійно ходять на роботу, вдають, що нічого не сталося. Але, думаю, ми зробимо усе можливе, аби змінити цю ситуацію. Вже готуємо по цих двох особах інформаційну кампанію, щоб волиняни знали своїх «героїв».

- Напередодні набуття чинності законом про амністію для майданівців заступник голови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Павло Гвоздик заявив: цей закон не може бути застосований, бо механізмів для його реалізації немає. Після такої заяви не напрошується підозра, що вустами судді влада дала зрозуміти: амністія – черговий «розвод»?

- Попри те, що закон не до кінця однозначний, це було рішення для порозуміння у політичному конфлікті. Сподіваюся, його дотримуватимуться. На закриття кримінальних проваджень дається 10 діб. І рішення судів про запобіжні заходи мають бути скасовані. Якщо цього не буде, треба готуватися до затяжної юридичної війни.

Інна Пукіш – Юнко, “Високий замок”

- Вы адзін з нешматлікіх украінскіх палітыкаў, які ўжо працяглы час падтрымлівае сувязі з моладзевымі беларускімі палітычнымі і грамадскімі арганізацыямі. Калі і з чаго пачолся гэтае супрацоўніцтва?

Ігар Гузь: Упершыню я наведаў Беларусь у 2003 годзе, калі мяне запрасілі на з’езд “Маладога Фронту”. Тады Павел Севярынец сыйшоў з пасады і было два кандыдаты – Сяржук Бахун і Зміцер Дашкевіч. Далей наладзіліся пэўныя стасункі, але асноўныя падзеі адбыліся ў 2005 годзе падчас “Чарнобыльскага шляху”, калі мяне і чатырох маіх паплечнікаў затрымалі. За ўдзел у акцыі нас пасадзілі на суткі. Мы абвясцілі галадоўку і падчас знаходжання пад арыштам нічога не елі. Было шмат “прыгодаў”, мы былі збітыя амапаўцамі, а вяртанне ва Украіну было “вельмі цікавым”, бо за намі сачылі і г.д. Па сутнасці падзеі ў 2003-ім і 2005-ым годзе спрычыніліся да таго, што мяне зацікавіла сітуацыя ў Беларусі.

- Распавядзіце калі ласка, як вы пазнаёміліся з лідарам “Маладога Фронту” Зміцерам Дашкевічам?

Ігар Гузь: Пазнаёміліся ў 2005-ым годзе, калі мы некалькі дзён перад “Чарнобыльскім шляхам” былі ў Менску, тады Зміцер паказаў нам горад, распавёў пра сітуацыю ў Беларусі. Пасля гэтага ён неаднаразова быў у нас на офісе ў Кіеве, Луцку, а таксама на розных семінарах, у нас завязаліся сяброўскія адносіны. Сёння гэтага чалавека проста знішчаюць.

- Чаму вы вырашылі пачаць супрацоўніцтва менавіта  з “Маладым Фронтам”?

Ігар Гузь: Па перакананнях я нацыяналіст, таму яшчэ напрыканцы 90-х я сачыў за дзейнасцю беларускіх патрыятычных арганізацый, сярод якіх быў “Край”, “Белы Легіён”, але недзе ў сярэдзіне 2000-х яны зніклі, а Беларуская Партыя Свабоды ўжо не мела былой моцы. “Малады Фронт” – гэта кансерватыўна-хрысціянская арганізацыя, патрыятычная, вядомая. Менавіта таму ў 2005-ым годзе “Нацыянальны Альянс” падпісаў дамову аб супрацы з “Маладым Фронтам”, ужо пазней мы наладзілі сувязі і з “Моладдзю БНФ”, але гэта было значна пазней, першай арганізацыяй быў “Малады Фронт”.

- Вы таксама ў свой час сталі ахвярай рэпрэсіўнай сістэмы Беларусі, распавядзіце пра свой досвед.

Ігар Гузь: Гэта было падчас “Чарнобыльскага шляху” ў 2005-ым, калі мы ўзнялі ўкраінскія сцягі на акцыі, гэта было праз некалькі месяцаў пасля “Памаранчавай рэвалюцыі”. Лукашэнка і ўся сістэма баяліся таму, што “Памаранчавая рэвалюцыя” падняла дух многіх беларусаў. Падчас самой акцыі, нас, украінцаў было пяцёра, мне разбілі вусны, парвалі маё пасведчанне, я на той час быў дэпутатам Луцкай гарадской Рады, пасля гэтага нас завезлі ў РАУС. Потым быў суд, дзе мне і яшчэ двум хлопцам далі па 10 сутак, адному 15, і яшчэ адному 9, усіх нас адправілі на Акрэсціна. Што датычыць Акрэсціна, то ў прынцыпе ўмовы, як і ў нас, бо калісьці падчас акцыі “Украіна без Кучмы” я знаходзіўся пад арыштам у нашым спецпрымальніку. Мы абвясцілі галадоўку, бо былі падазрэнні, што нас могуць пасадзіць на даўжэйшыя тэрміны, каб баяліся іншыя. Ва Украіне нашыя паплечнікі арганізавалі пікетаванне беларускай амбасады, за нас уступіліся шматлікія ўкраінскія палітыкі, у тым ліку і прэзідэнт Віктар Юшчанка. Галадаваць было даволі цяжка, 10 дзён пілі толькі ваду і сокі, бо досведу не было, але мы вытрымалі. У першыя дні было вельмі цяжка, але далей галадоўка праходзіла нармальна. Да супрацоўнікаў Акрэсціна заўваг не было, бо яны ставіліся дастаткова нармальна, таму ў прынцыпе гэта быў даволі карысны досвед. Пасля таго, як наз вызвалілі, мы на мікрааўтобусе нашай амбасады кружлялі па Менску, бо за намі сачылі. Да дзяржаўнай мяжы нас суправаджала КДБ, што яны ад нас хацелі, я да гэтага часу не ведаю.

- Тэма палітвязняў ва Украіне таксама стала актуальнай, што на ваш погляд у нас супольнага, а што адрозніваецца?

Ігар Гузь: Не крывячы душой скажу шчыра, апошнія 10-ць гадоў я ўвесь час сачу за тым, што адбываецца ў Беларусі. Пры тым, што ў нас зараз за кратамі знаходзіцца Юлія Цімашэнка, сядзяць яшчэ некалькі палітвязняў, у нас вельмі шмат аптымістаў, бо ў парламенце 200 дэпутатаў-апазіцыянераў, з 10-ць тысячаў дэпутатаў у мясцовых Радах. Ёсць шанс змяніць дыктатуру Януковіча, ёсць падтрымка людзей, бо па 50 тысячаў выходзіць, хоць ёсць і расчараванне ў “Памаранчавай рэвалюцыі”, але ёсць сур’ёзныя сілы. Я ў апошні час стаў вялікім песімістам адносна таго, што адбываецца ў Беларусі, бо не ўяўляю дзейсных механізмаў зменаў. Слабыя партыі і грамадскія арганізацыі, але гэта не галоўная праблема, бо як мне падаецца, галоўная праблема Беларусі – гэта самі беларусы. На акцыях пратэсту, якія адбываліся пасля выбараў у 2006-ым і 2010-ым годзе было 15-25 тысячаў, але гэта не тая колькасць людзей, якая можа скінуць дыктатуру. Для такой краіны трэба, каб было 100 тысячаў. Пры тым, што Лукашэнка не такі стары, таму я не бачу механізмаў для зменаў у бліжэйшы час. Можна казаць пра “Народны сход”, “Народны рэферэндум”, бо я чытаю “Беларускі партызан”, “Хартыю’97”, “Нашу Ніву”, увесь час намагаюся быць у курсе, але шчыра кажучы, я такой магчымасці не бачу. Расія і Захад гуляюцца з Беларуссю, “кідаюць кавалкі”, забіраюць, а тое, што Макею дазволілі паехаць у Еўропу – гэта жах. Супольнае ў нас – гэта дыктатура, але розніца ў тым, што Украіна мае рэальны шанец змяніць сітуацыю. Усё ў руках народа, а таксама лідараў апазіцыі – Клічко, Яцэнюка, Цімашэнкі і Цягнібока. У Беларусі на вялікі жаль я такіх механізмаў на бліжэйшы час не бачу.

- Што для вызвалення палітвязняў робіцца ва Украіне, і што б Вы маглі параіць беларусам?

Ігар Гузь: У нас было два асноўных палітвязня – гэта Юлія Цімашэнка і Юрый Луцэнка. Ёсць іншыя людзі, якія сядзяць, яны таксама вельмі важныя для ўкраінскай справы, тут няма пытанняў. Луцэнка на волі, а Цімашэнка застаецца за кратамі. Я скажу так, мы не зможам вызваліць Цімашэнку, як варыянт, яе могуць выслаць за мяжу – гэта можа быць адзін з варыянтаў. Я думаю, што яна можа пагадзіцца. Іншыя механізмы такія ж, як і ў Беларусі – збіраюцца подпісы, робяцца звароты да еўрапейскай супольнасці, робяцца рознага кшталту захады і г.д. З Луцэнка прайшло, Януковіч яго вызваліў, а з Юліяй Цімашэнка пакуль не, таму нічога сур’ёзнага я параіць не магу. Мы разумеем, што калі Цімашэнка будзе на волі, то рэжым Януковіча абрынецца толькі таму, што ў гэтага чалавека вельмі моцная энергія, сіла волі і харызма. Пры ўсіх сваіх мінусах, яна ўсё ж такі палітык №1 у краіне, і Януковіч гэта разумее. Не ведаю ці будзе яна на волі ў краіне, але спадзяюся на тое, што яе прынамсі адправяць за мяжу на лячэнне, дзе яна зможа працягнуць апазіцыйную дзейнасць. А вярнуцца яна зможа праз паўтары гады, калі мы скінем рэжым Януковіча.

- У ЕС і грамадскай супольнасці Беларусі існуе дыскусія адносна стратэгіі далейшых узаемных адносінаў. Як Вы лічыце, ці павінна вызваленне падітвязняў быць перадумовай якога-кольвек дыялогу?

Ігар Гузь: У нас восенню будзе абмяркоўвацца падпісанне дамовы пра партнёрства паміж Еўрасаюзам і Украінай, адной з умоў, нават не нашай, а Еўрасаюза, з’яўляецца вызваленне палітвязняў. Сама Юлія Цімашэнка напісала ў лісце, што не варта ставіць вызваленне палітвязняў ці яе, як умову будучага ўступлення Украіны  ў Еўрасаюз. Напрыклад, наша ўкраінская ўлада хоча ісці ў Еўропу, але яна павінна вызваліць палітвязняў. Тое самае і ў Беларусі, але гэта іншая сітуацыя, бо яна не проста не ідзе ў Еўропу, гэтая ўлада нават не прысутнічае ў Радзе Еўропы. Еўропа павінна прыняць Беларусь, але гэта складанае пытанне.

palitviazni.info

— Ігоре Володимировичу, після минулих місцевих виборів фракція «Фронт змін» уперше з’явилася в представницькому органі краю. Яку позицію займають депутати, котрі ввійшли до неї? Яким чином вони впливають на життя територіальної громади?

— Мені довелося очолити фракцію «Фронт змін» лише рік тому після об’єднання партій «За Україну» та «Фронту змін». Наша фракція невелика, але всі її члени працюють активно не тільки в сесійній залі, а й з виборцями на округах.
«Фронт змін» відображає позицію тієї політичної сили, за яку віддали голоси чимало волинян. Оскільки партія знаходиться в опозиції до нинішньої влади, то й депутати нашої фракції спільно з обранцями від «Батьківщини», «Свободи», «Нашої України» не тільки прискіпливо оцінюють діяльність голови облдержадміністрації Бориса Клімчука, голови обласної ради Володимира Войтовича щодо вирішення соціально-економічних завдань в області, а й критично налаштовані щодо загальноукраїнських проблем: політичних репресій, «мовного» закону, несправедливого ув’язнення опозиційних лідерів Юлії Тимошенко та Юрія Луценка, збереження економічної незалежності і територіальної цілісності держави.

— Ви працюєте у постійній комісії з питань бюджету, фінансів і бюджетної політики. Як оцінюєте її роботу?

— Вважаю, що бюджетна комісія виконує одну з головних функцій представницького органу. Вона працює досить динамічно, засідання відбуваються частіше, ніж інших постійних комісій обласної ради. Ухвалюємо рішення, що мають важливе значення для фінансування соціально-культурних об’єктів комунальної власності, підтримки регіональних програм. У мене, як і в багатьох членів цієї комісії, цілковите порозуміння з головою Анатолієм Грицюком. Він має достатньо вагомий досвід, є компетентним з усіх питань, що стосуються розподілу обласних коштів. Тому незрозуміла позиція тих депутатів, котрі не підтримали звіт «бюджетки».
Я запропонував на наступній сесії облради повернутися до звіту нашої постійної комісії, написав проект рішення, рекомендував своїм колегам схвалити його. На мою думку, провал голосування за звіт постійної комісії з питань бюджету, фінансів і бюджетної політики — це позиція провладної більшості, яка хоче замінити лідера фракції «Батьківщина» Анатолія Грицюка у цій важливій структурі облради.

— Ви, як і більшість представників опозиційних сил, не голосували за обласний бюджет 2012 року. За це голова облдержадміністрації Борис Клімчук неодноразово критикував цих депутатів. На вашу думку, чи критикуватиме опозиція головний кошторис Волині на 2013 рік? Чи знайомі депутати — члени бюджетної комісії — з його прогнозними показниками?

— На мою думку, поспішне прийняття народними депутатами Верховної Ради шостого скликання Закону України «Про державний бюджет 2013 року» знімає з них відповідальність за його виконання, бо термін їх повноважень скінчився. Його мали б ухвалювати парламентарі сьомого скликання, оскільки саме їм спільно з урядом працювати у новому фінансовому році, шукати шляхи наповнення державної кишені, тим більше, що українська економіка опинилася в кризовому становищі.
На жаль, досі головне фінансове управління облдержадміністрації не ознайомило депутатів — членів бюджетної комісії — з проектом обласного бюджету, який за обсягом досить великий, а тому варто його вивчити завчасно, щоб уже в сесійній залі детально обговорити окремі показники. Оскільки опозиція у Верховній Раді не підтримала Закон України «Про державний бюджет 2013 року», то депутати від «Фронту змін» спільно із колегами від «Батьківщини», «Свободи», «Нашої України», ймовірно, теж не голосуватимуть за антисоціальний бюджет. За такий документ я брати на себе відповідальність перед виборцями не буду. Однак таку позицію не можна спрощувати, мовляв, не голосуючи «за» бюджет, опозиція виступає проти виплат заробітної плати, стипендій, соціальних допомог, фінансування будівництва соціальних об’єктів. Насправді саме таким чином даємо сигнал владі про те, що вона повинна взяти на себе фінансові зобов’язання забезпечити коштами «дірку» у бюджеті, тобто визнати величину дефіциту в обласному кошторисі.

— А загалом як оцінюєте роботу керівництва самоврядного органу?

— Минула вже половина каденції обласної ради шостого скликання. За цей час було багато «гарячих» моментів у сесійній залі. Голова обласної ради Володимир Войтович неодноразово заявляв про свої наміри дотримуватися регламенту, консолідувати депутатський корпус, вивести політичну складову за межі роботи представницького органу краю. Однак на кожній сесії він всупереч обіцянкам виконує волю голови облдержадміністрації Бориса Клімчука і депутатське зібрання перетворюється на театр одного актора, де головну роль виконує Борис Петрович. Тому я негативно оцінюю роботу керівництва обласної ради.
Вважаю, що перед прийняттям бюджету на 2013 рік необхідно ліквідувати одну з посад заступників голови облради. Їхньої участі в роботі представницького органу краю не видно — ні в сесійній залі, ні поза нею. Тому на наступній сесії звертатимуся з пропозицією до колег-депутатів зекономити кошти на утримання одного із заступників. Тут не стоїть питання щодо партійності: Володимир Іванович може скоротити будь-кого, виходячи з того, з ким йому комфортніше працювати. Тим більше, у попередній каденції в апараті облради працював лише один заступник.

— Депутат Ігор Гузь як лідер фракції «Фронт змін» — один із найактивніших у сесійній залі. Скільки запитів вдалося виголосити? Які з них підтримала більшість депутатів?

— Загалом понад десять запитів дістало схвалення колег, однак виголошено, напевне, втричі більше. На жаль, провладна більшість боїться тих депутатських запитів від опозиції, які стосуються порушення прав людини, тиску провладних структур, або ж тих, що мають політичний підтекст.
Двічі виголошував запит щодо реконструкції школи у Смідині Старовижівського району. Цього року її закінчено, і моє рідне село отримало фактично новий навчальний заклад із сучасним спортзалом, а також шкільний автобус. На відкритті школи я сказав, що за це треба дякувати усім, хто долучився до вирішення цієї проблеми: і владі, й опозиції.
Інші запити стосувалися порушення законодавства СВК «Волинський тепличний комбінат», порушень ТзОВ «Ковельський житлово-будівельний комбінат» прав інвесторів, виділення житла онуці Миколи Куделі, порушень прав інвесторів у будівництві багатоквартирних будинків у Ковелі, дотримання чинного законодавства щодо розширення території садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Байрак» у Луцькому районі.

— Цього року вам довелося побувати у багатьох населених пунктах поліських районів. Які найболючіші проблеми сільських територій вразили найбільше?

— Найбільша біда кожного села — тотальне безробіття. Про це люди говорять із великим відчаєм, бо якщо є оплачувана робота, то вони відчувають себе захищеними. Єдиний спосіб отримати хоч якісь гроші на прожиття — реалізація сільськогосподарської продукції. Однак збути вирощені картоплю, моркву, капусту, буряки нікуди. Цього року заготівельники купували картоплю фактично за безцінь і в дуже малих обсягах. Великою насмішкою над селянами є й ціна на молоко. Переробні підприємства накопичили борги за здане молоко, у той час люди бідкалися, що не мають коштів заплатити за навчання дітей у вишах, придбати одяг, взуття, шкільне приладдя до початку навчального року.
Під час зустрічі в одному із сіл літня жінка відверто сказала: «Дайте нам 3,50 гривні за кілограм картоплі і стільки ж за літр молока — і нам не потрібні будуть ні політики, ні депутати». Ще одна, на мою думку, серйозна проблема — молодіжна. Через незайнятість хлопці й дівчата легко спокушаються горілкою, наркотиками. Власне, такі зустрічі допомогли мені глибше оцінити позицію члена нашої фракції Валентина Кошельника, який активно пропагує серед молоді заняття спортом, на спонсорських засадах створює умови для розвитку спортивних талантів.

— Ви єдиний із депутатів від «Фронту змін» на Волині брали участь у парламентських виборах. Як оцінюєте їх результати?

— Це мій перший досвід боротьби у виборах до Верховної Ради. Хоча не вдалося досягти бажаного, але переконаний: морально наша команда виграла ці перегони. Бо різниця між мною і найближчим суперником — усього 836 голосів. Відкрито заявляю, що результати голосування були сфальсифіковані. Я вдячний більш як 36 тисячам виборців, які підтримали мене — не за подарунки, не за гроші, а лише як представника опозиційних сил.
Довелося зіткнутися з величезним адмінресурсом, який спрацював на боці провладного кандидата. Мені прикро, що в арсеналі цього адмінресурсу були задіяні й районні видання. Окремі редактори районних газет позбавили мене можливості в останніх номерах своїх видань звернутися до виборців, незважаючи на те, що мали б це зробити згідно з підписаними угодами. Якщо на нинішніх парламентських виборах понад 72 відсотки волинян проголосували за опозицію, то — переконаний — під час наступних президентських кількість тих, хто проголосує за кандидата від опозиції, буде ще більшою.

— Чи будете і далі працювати у тих районах, які входили до Ковельського виборчого округу?

— Так, мої громадські приймальні будуть працювати в Ратнівському, Шацькому, Старовижівському, Ковельському районах та місті Ковелі. Адже під час зустрічей з виборцями зафіксував понад 500 звернень громадян. Це вважаю своїм домашнім завданням. Нині веду переговори з народними депутатами України сьомого скликання Андрієм Шевченком, Олесем Донієм, Лесею Оробець та Андрієм Парубієм про спільні прийоми громадян саме в цих поліських районах. Тож тутешні виборці, очевидно, матимуть чотирьох опозиційних парламентарів, до яких можна буде звернутися зі своїми проблемами. Маю намір продовжити співпрацю з сільськими головами, керівниками районних осередків «Фронту змін», «Батьківщини», «Свободи», «Нашої України», лідерами громадських організацій.

— Волиняни звикли бачити Ігоря Гузя непримиренним опозиціонером. Крім політики, які ще маєте уподобання?

— На дозвіллі багато читаю. В основному публіцистику, історичну та релігійну літературу. Люблю мандрівки в гори, а також плавання. І цього року вдалося здійснити свою мрію — перепливти Світязь.

Мар’яна Вербівська, газета “Волинь-нова”

Не Івахів: Степан Петрович планує створити у Верховній раді України депутатську групу «За розвиток поліських територій». Чи співпрацюватиме з нею депутатська група “Полісся” Волинської обласної ради, яку ви очолюєте?

Співпрацювати з Степаном Івахівим не маю жодного бажання. Переконаний, що у Верховній раді з ним активно буде співпрацювати Партія регіонів та особисто Віктор Янукович.

Анатолій Котлюк, “Волинські новини”: Який з “чорних” технологій Івахіва щодо вас ви б назвали “найбруднішою”?

На жаль найбільш «найбруднішими» виявились релігійні питання, зокрема задіяність у виборчій кампанії цього кандидата найвищих сановників однієї з православних конфесій. На жаль гроші впливають і на очільників церкви…

Не Івахів: Олег Ляшко казав, шо у сирах “КОМО” нема рослинних жирів? А ви радикально як вважаєте? Є чи нема?

Нехай це встановлюють фахівці.

Не Івахів: У вас вкрали 3000 голосів, як зявляєте. Оголосіть бойкот WOG і КОМО! Іллєнко оголосив бойкот Епіцентру і подіяло!!!

Подумаю над цією пропозицією.

Не Івахів: Скільки Івахів заплатив апазіциї, щоб вона виставила такого непрохідного кандидата, як Гузь?

Якби різниця у підтримці виборців була не 836 голосів, а 8000, то про це можна було б говорити. Наразі ваша теза — безпідставна. Якби партія “УДАР” зняла з виборчих перегонів свого непрохідного кандидата, котрий отримав 2,98 %, то результат виборів для опозиції в 21 виборчому окрузі був би іншим.

Не Поліщук:  Ви зауважили, що у Вас багато відкритих ворогів серед жінок? Чому так: бо чоловіки бояться з Вами ворогувати відкрито, чи Вас просто не бояться жінки?

У мене немає ворогів серед жінок, навпаки, як свідчать соціологічні дослідження, саме жінки мене підтримують більше, аніж чоловіки, як на останніх парламентських виборах, так і на виборах до органів місцевого самоврядування.

Не Івахів:  Вчора один заслужений журналіст Волині зловив, як тебе мило повчав у кулуарах Борис Петрович Клімчук. Про що він говорив?

Я вже відповідав на подібне запитання.

Леся: Пам”ятаю Вас молодого та впертого ще з помаранчевої революції в Луцьку. Удачі Вам!!  

Молодим та впертим поки і лишаюся.

Допитливий: Ось тут всі цікавляться тільки виборами та політикою. А мені цікаво, як проводить дозвілля Ігор Гузь, які книги читає, які має спортивні уподобання.

Люблю плавати, маю життєве хобі – перепливаю наші волинські озера. Це кайф! Читаю виключно історичну, публіцистичну та релігійну літературу. А ще класно ходити в джинсах.  Люблю мандрівки в горах.

Не Івахів: Грибники Івахіва збирали гриби у Старовижівському районі. Часом не біля Смідина? Які гриби вони назбирали? Білі? Польські? Лисички? Опеньки? Степаньки? Сироїжки?

За моєю інформацією, ці “грибники” мали на меті вчинення злочинних дій як проти мене, так і проти моїх колег. Зараз цієї “грибною” справою займаються компетентні органи.

Не Івахів: Друг і партнер твого “друга” Івахіва Єремеєв пару раз заглядував на “Бандерштат”. Ігор, возьми ще й Стьопу на перевиховання на наступний фест!

Відповідь проста: будь-хто може придбати квиток та відвідати фестиваль. Жодних обмежень немає.

Не Івахів: Чи правда те, що Івахів, Степан Петрович виписав вам 30 карток на 50 л бензину ВОГ і 2 молоковоза молока за врєдность” роботи у передвиборний період?

Неправда.

Друзі: Після таких виснажливих перегонів потрібний релакс. Де і як збираєтесь відпочити після виборів? Чи, може, готові до нової боротьби?

Впродовж останнього тижня просто висипаюсь, дивлюся телевізор та читаю книгу. Це найкращий релакс, але з- понеділка — до праці та боротьби.

Не Поліщук: Як Ви вважаєте, чи справляється Володимир Войтович з роботою голови облради? Якщо ні, то хто, на Вашу думку, може змінити його?

Не справляється. Для того, аби йому посприяти, вважаю, що з президії треба прибрати Бориса Клмічука. Саме він є основним диригентом прийняття основних рішень Волиньради.

Журналіст: Ігоре Володимировичу, нещодавно у колах місцевих ЗМІ почула, що є на Волині у політикумі два найліпші оратори: ви й Борис Клімчук. Як вам така оцінка? І ще одне: учора під час першої перерви у роботі сесії облради ви про щось дуже весело розмовляли з Борисом Петровичем, хоч трохи раніше озвучували депутатських запит з вимогою притягнути Клімчука до кримінальної відповідальності. То про що ж так мило розмовляли після того?

Борис Клімчук виправдовувався за своїх друзів Івахіва, Єремеєва та Мартиняка. Сказав, що боявся, що на цих виборах повториться 2002 рік, коли під час парламентських перегонів опозиційний блок отримав понад 50% голосів. Моя вимога стосовно притягнення до відповідальності Бориса Клімчука залишається.

Не Поліщук:  Яи є зараз на Волині ЗМІ яким Ви довіряєте повністю? Як Вам новий редактор газети Волинь? Як думаєте, що Палиця зробить з усіма своїми ЗМІ? І щоб Ви зробили на його місці?

1. Довіряю газеті “Волинь-нова”, подобається робота журналістського колективу інтернет-видання “ВолиньPost”. Редактора газети “Волинь-нова” Олександра Згоранця знаю дуже давно, як принципового та незалежного журналіста. Переконаний, він таким і залишиться.

2. Запитайте у Ігоря Палиці.

Булковська Ольга: Скільки років працювали і скільки заощадили? Бо навіть нинішся зарплата мера і його замів, на моє переконання, заощадити кошти на вибори не дозволить (навіть коли відкладати всю суму і не їсти не пити).

Я ніде не заявляв, що фінансував виборчу кампанію з власних заощаджень. Є небайдужі люди, які підтримували опозиційні сили та виборчу кампанію опозиції у 21 виборчому окрузі.

Олександр: 1. Пане Ігоре, Вам не боляче, що голодування оголосила Юлія Тимошенко, а не Анатолій Грицюк, Петро Кравчук чи Роман Карпюк, які зробили все, щоб програти вибори? 2. Якщо будуть перевибори по 5 округах – це буде успіх опозиції чи чергове: “Мы их развели, как котят”?  

1. Я підтримую дії Юлії Тимошенко, котра не байдужа до долі України.

2. Я вважаю, що опозиція повинна зробити все можливе, аби в країні відбулися нові парламентські вибори: як за пропорційною та і за мажороитарною системою.

Олесь:  Ви не знаєте за скільки Івахів на виборах купив технічних кандидатів Олександра Кононовича і Василя Байцима?

Спитайте в Івахіва.

Булковська Ольга: Нікого з політиків на Волині не переслідують і не відслідковують так, як вас (судячи з ваших же повідомлень). Як будете далі жити та працювати? І чи не боїтеся темряви?

Справу про переслідування невідомими особами, які пересувалися в автомобілі, який належить компанії WOG та в якій знаходилися агітаційні матеріали  Степана Івахіва тримаю на контролі. Буду робити все можливе, аби ці люди відповідали  за свої дії згідно із чинним законодавством. Темряви не боюся.

Булковська Ольга: Вірю тим людям, які розповіли про те, як ви “втюхували” виборцям схему визволення Тимошенко з тюрми. Після всього того, що прозвучало з ваших вуст стосовно цього політика раніше, не мучить совість за використання її імені впродовж цієї виборчої кампанії?

У мене як політика, свого часу, були непрості стосунки з окремими представниками партії “Батьківщина” на Волині. Те ж саме можна сказати про Арсенія Яценюка, Олега Тягнибока, чи, скажімо, Анатолія Гриценка. Тому ми давно перегнули ці сторінки нашого життя та об’єдналися в боротьбі з режимом і в боротьбі за звільнення Юлії Тимошенко та Юрія Луценка.

Патріот: Чи вірите у те, що у відповідь на ваш депутатський запит на вчорашній сесії керівники виконавчої влади за адміністративний тиск під час виборів будуть притягнуті до відповідальності згідно з чинним законодавством?

Глибоко переконаний, що після зміни влади в нашій країні, кожен, хто брав участь у тиску на громадян та фальсифікації буде сидіти за ґратами. В тому числі Клімчук та Башкаленко.

Влад: Доброго дня! Як ви відноситесь до програми шкільне молоко? Саме молоко є корисним лише дітям до 3-го класу. тим більш яка доросла тварина п”є молоко. може це чиїсь хід щоб збагатитись за рахунок волинян і їх бюджетів? І друге які ваші подальші плани по кар’єрі?

В мене є чітке ставлення до так званої “молочної” мафії, що діє на Волині останні 15 років і наживається на простих волинянах. Я робив буду робити все можливе, аби нечесні бізнесмени виплатили простим сільським здавачам молока заборговані кошти.

Кар’єрні плани грандіозні.

Не Поліщук: Кіко мині заплатив Іівахів, же би я задавав такі питаннє?

Без коментарів.

Колобок: “Фронт змін” на час виборів розчинився у “Батьківщині”. Яка, на Вашу думку, подальша політична перспектива партії Яценюка?

Я вже казав, що перспектива опозиційних сил — одна : створювати єдину партію, готуватися до президентських виборів та усувати від влади банду Януковича

міліція Ковеля:  Пан Гузь, на нашому оперативному відео зафіксовано, як ви особисто топтали СНІКЕРСИ за рогом біля ОВК №21

Я думаю, Ви отримали солідну суму за рекламу “Снікерсів” та доблесної ковельської міліції

З глибинки: Виборча кампанія на 21 округу була особливо брудною. Увесь бруд головним чином спрямовувався на кандидата від опозиції. Які уроки виніс кандидат Ігор Гузь із цієї кампанії?

Я та моя команда робили все правильно. Незважаючи на шалену суму, яку витратив на виборчу кампанію Степан Івахів, а це — мільйони доларів, нам вдалося переконати десятки тисяч волинян. А з приводу бруду… Господь Бог все бачить і рано чи пізно кожен буде перед ним відповідати.

Булковська Ольга: Скажіть, як продовження відповіді на вашу тезу, чи “можна в 44 роки чесним шляхом заробити понад 300 млн $”, – чи можна у 30 років жити за рахунок дружини (як стає зрозумілим із вашої декларації)? Чи просто є вас є тіньові доходи?

До Вашого відома, декілька років я працював у Луцькій міській раді, де отримував непогану зарплату. Тому маю певні заощадження.

Не Поліщук: Скільки кіло втратив І.Гузь під час голодування?

За виборчу кампанію я схуд на 13 кг.  Це — явний признак того, кандидат не лежав на печі, а переконував виборців.

Віталій Миронюк:  Чи виплатили ли борг міській громаді за приміщення по вулиці Молоді 13Б це 20000 гривень? Тепер зізнайтесь, адже вибори ви вже програли. Чи є ви греко-католик?

1. Розрахунок з міськрадою проходить вчасно.

2. Я вважаю ганебним використання релігійної та конфесійної риторики під час виборчої кампанії. Це можуть використовувати люди, які не мають ні моралі, ні совісті.

Не Поліщук: Ігор, коли вже заробите машину своєї мрії?

Коли виграю в лотерею

Не Поліщук: Яка наступна партія в кар”єрі Гузя? Їх було вже багато…

Сподіваюся партія, яка буде створена на базі об’єднаної опозиції.

Не Поліщук: Руслан Тимощук вчора написав, що звільняється з редактора “Перця волинського”. То ваша помста за те, що це видання мочило вас на виборах? Ая-я-я-й. Мститися не можна!

Це його особиста справа. Жодного стосунку до “Перця Волинського” я не мав і не  маю і мати не буду

Леся: Ви говорите про фальсифікації на ОВК №21. То чому опозиція не внесла в список 21 ОВК для перевиборів?

Сьогодні найбільші перипетії відбуваються у виборчих округах міста Києва, Черкаської та Миколаївської областей. Бо злочинний режим фальсифікує вибори найбільше. Думаю за трохи дійдуть руки і до 21 та 20 округів

Не Поліщук: Грицюк скоро злетить з посади голови обласної Батьківщини. Мабуть, за те, що колись казав про вас: “я знаю, вас там в Білорусі больно били по голові”? Не хочете на місце Грицюка? Ви ж найперспективніший кандидат!!!

Без коментарів.

Не Поліщук:  А в Смідині хто виграв?

Мені дуже приємно, що незважаючи на шалений тиск на моїх земляків, як з боку керівництва РДА, так і з боку голови сільської ради та директора школи, 590- смідинців, що становить 64 % від загальної кількості виборців підтримали мою кандидатуру. Переконаний, що й надалі буду виправдовувати довіру земляків.

Не Поліщук: Злі-презлі язички лепечуть, що Гузь після того, як оголосив голодування у овк, пішов з Парубієм до ристорану, і нажерся досхочу.  Що там у меню було такого смачнющого, що у результаті перебороло всім відоме прагнення до справедливості?

Це відверта брехня. Всі мої колеги, які голодували разом зі мною та я особисто за 4 дні голодування вживали тільки воду та соки.

Не Поліщук: А ви Патріот Волині? тіко чесно!!!

Я патріот України!

Не Поліщук: Ваш колега Мартиняк подав заяву, щоб скласти повноваження депутата облради через те, що його не підтримали виборці його округу. Чи треба таке робити Василю Байциму і Івану Смітюху?

До речі, я вчора підрахував, що у виборчому окрузі, де мене обрали депутатом Волиньради, за мене на парламентських виборах проголосувало на 800 виборців більше, порівняно з виборами 2010 року до облради. Що стосується Василя Байцима, то не тільки я, але й виборці м. Ковеля радять йому не просто здати мандат, але й емігрувати з України. Так як ту ганьбу, яку він заробив на цих виборах, відмити буде важко.

Станіслав:  Чи вступите ви до партії ВО “Батьківщина”? Чи візьме вас хтось на роботу з опозиційних народних депутатів на роботу помічником, чи будете офіційно безробітним?

Наразі триває переговорний процес стосовно створення об’єднаної опозиційної партії на базі політичних структур, що увійшли до об’єднаної опозиції. Якщо це станеться без сумніву, увійду до цієї політичної партії.
Наразі я є виконавчим директором громадської організації “Центр ефективної комунікації”, де  й отримую зарплатню.

Не Поліщук: Чисто по-людськи вам вашого опонента Смітюха жалко??

Він дорослий чоловік та досвідчений політик, тому приймав свої політичні рішення самостійно. Відповідно, і жаліти його нема за що.

Не Поліщук: Мій товариш Саша Кононович набрав удвічі більше за мого добролго знайомого Василя Федоровича Байцима. Чому? Над північною Волинню нависає загроза червоної чуми???

Впевнений, що ніяка червона чума не страшна північній Волині. Зокрема й тому, що результат Кононовича в межах статистичної похибки 1,38%.

Поліщук: Бачив ваші віртуальні “дибати” з Івахівим. Файно ви так молочка відпили, мальовничо… Геть як Ляшко. Тільки він чомусь виграв поліський округ, а ви ні… Нашо вам та Батьківщина? Ви ж Радикальний політик!!! Хай пан Олег Ляшко навчить вас вигравати вибори. Ви ж його захищали, як наш земляк Адам Мартинюк схопив його за горло…

Ви маєте право підтримувати Олега Ляшка та його партію.

Не Поліщук:  Ігоре Володимировичу, дивлячись на Вашу аватарку, мені хочеться послати Вас на три букви. Куди Вам більше подобається – на ЦВК чи на ОВК?

Дякую за почуття гумору.

Дмитро: 15 листопада один з ваших активістів, член “Національного Альянсу” Валерій Макарук викликається до суду в якості підозрюваного у нанесені голові антифашистського комітету Волині тілесних ушкоджень Прокоментуйте це ?

Мені про це невідомо. в будь-якому разі я особисто та наша команда готові стати на захист будь-якого члена Національного Альянсу. Переконаний, що в цій справі ми отримаємо підтримку і новообраних депутатів-волинян  ВРУ, які сповідують опозиційні погляди.

Володимир:  Скажіть, звідки у вас сина голови комсомолу Луцького району та апаратника така ненависть до Компартії та комуністів? Чи правда, що ваша дружина подала на розлучення? Дякую за відповіді.

1. У своєму житті я відповідаю за себе і ніколи не вмішую своїх батьків у політичні справи. Дійсно я вважаю діяльність КПУ злочинною. Буду робити все можливе, аби ця партія була забороненою в нашій державі.

2. Неправда. Моя дружина підтримує всі мої дії.

Не Поліщук: По Ковельському округу Батьківщина набрала 42%, Свобода – 13%, а узгоджений від них кандидат Гузь – і 37% не набрав.  Виборці такі невдячні до вас чи як? Чому програли, якщо мали вигравати?

Протягом всієї виборчої кампанії штаб Степана Івахіва здійснював ганебну хвилю чорного піару. Вочевидь, частина виборців була дезорієнтована продажними ЗМІ, що працювали за гроші цього олігарха. Мені приємно, що ковельчани, де я переміг з відривом понад 3800 голосів, а також жителі ковельського району, де я також переміг не піддалися на ці підлі провокації.  На жаль, в поліських районах я особисто та наша команда не змогли донести до кожного виборця свою правду. Результати виборів показали, що саме у Шацькому Старовижівському та Ратнівському районах рівень підтримки Партії Регіонів був найбільшим в області. Мені прикро визнавати, що частина волинян далі підтримує цю злочинну банду.

Але, окрім того, нашим виборчим штабом були зафіксовані масові фальсифікації під час голосування та при підрахунку голосів. За нашими даними у мене вкрали мінімум 3000 голосів. На жаль, ні ОВК, ні суди не дали можливості довести свою правоту. Їхня заангажованість очевидна.  Але в будь-якому випадку наша спільна боротьба продовжується . Я вдячний кожному з 36 306 виборців, які підтримали мене.

Олесь: Я вже чув, що Івахів намагається “повернути” частину грошей, які він вклав у виборчу компанію. Що я маю на увазі: наприклад якщо в якомусь будинку був зроблений ремонт, то зараз представники Івахіва вимагають від мешканців цього будинку гроші за цей ремонт. Чи правда це?

У мене також є подібна інформація. З понеділка буду проводити прийом виборців у місті Ковелі та трьох районах виборчого округу №21, де сподіваюся отримати достовірну інформацію. Якщо вона підтвердиться, буду публічно апелювати і до Івахіва, і до виборців, які проживають на території вище згаданих районів та міста Ковеля.

Олесь: Іван Смітюх заявив, що у виборчій компанії Івахіву допомагали голова волинської ОДА Борис Клімчук та луцький міський голова Микола Романюк. Зрозуміло чому це робив Климчук як ставленик Партії регіонів, але що підштовхнуло до таких дій Романюка?

Дійсно, Микола Романюк включився відкрито у підтримку не тільки Ігоря Палиці, але й Степана Івахіва. Зокрема, його заступник Василь Байцим. Не без згоди Миколи Романюка, брав участь у виборчій кампанії основним завданням якої було поливання брудом опозиційних сил та мене особисто. Виборці гідно оцінили його роботу — 971 виборець підтримав Байцима. Це — менше 1%. Інший заступник, Святослав Кравчук увійшов до групи “Патріоти Волині” у Волиньраді. Окрім того, створення однойменної групи в Луцькраді відбулося не без мовчазної згоди Миколи Романюка. Вважаю своїм політичним обов’язком зробити все можливе, щоб через 3 роки Луцьк обрав нового міського голову. Для цього готовий переконувати кожного лучанина. Посібник олігархів та потенційних парламентських тушок не має морального права займати цю посаду.

Не Поліщук: Скільки Ви потратили на свою передвиборну кампанію, вельмишановний п.Гузь?

Фінансовим звітом займається бухгалтер нашого виборчого штабу, але найближчим часом я готовий публічно задекларувати кошти, витрачені на виборчу кампанію. Можу запевнити, що ця сума як мінімум в разів 50 менша як сума, витрачена Степаном Івахівим.

Олесь: Ігор Володимирович, думаю більшість, як і мене, цікавить ваша участь у виборах до Верховної Ради. І тому в мене запитання: чому Івахів все ж не прийшов на теледебати з вами? Тобто який саме можливої теми дискусії він швидше за все злякався?

Коли я запрошував Cтепана Петровича на теледебати, то мав на меті організувати публічну дискусію між основними кандидатами. Для того, щоб виборці могли усвідомлено обрати того, хто їм ближче за політичними ознаками та програмою дій. На жаль,  Івахів виявився боягузом, тому не прийшов на дебати. Щодо теми можливої дискусії. Є багато табуйованих для нього питань. Основне — чи можна в 44 роки чесним шляхом заробити понад 300 млн $.

Ігоре Володимировичу, як триває ваша виборча кампанія?

Свою агітаційну кампанію я побудував за простим принципом – головне це зустріч із людьми. Лише так можна ефективно донести свою позицію до виборців і почути їхні думки, пропозиції чи зауваження. Крім того, я балотуюся від Об’єднаної опозиції «Батьківщина», тому я не маю великих коштів, як мої опоненти, для замовлення дорогої телевізійної реклами чи агітації за себе.

Тому протягом кількох останніх місяців я активно спілкувався із виборцями нашого округу. Провів зустрічі у всіх населених пунктах, а в деяких був навіть по кілька разів. За цей час я побачився із понад тридцятьма тисячами людей. На кожній зустрічі до мене підходять люди із конкретними проблемами, які я вже взяв у роботу і буду вирішувати їх ще до виборів, на відміну від моїх опонентів, які обіцяють допомогу тільки в разі їх обрання депутатом.

Приємно, що мені в моїй роботі допомагають народні депутати України: Леся Оробець, Андрій Парубій, Андрій Шевченко, Геннадій Москаль та Борис Тарасюк, які, незважаючи на свій щільний графік, приїхали до нас на Волинь і виступили на мою підтримку. Крім того, вони разом зі мною включилися у вирішення частини проблем, які озвучили нам мешканці Волині.

Ваші опоненти якось протидіють вам?

Мої опоненти діють проти мене цинічно і нахабно. Ще із самого початку виборчої кампанії вони поширювали про мене брехливу інформацію в пресі. Спочатку для цього використовували кишенькову газету «Чесна Волинь». На її сторінках щотижня з’являлася вигадана, або спотворена інформація про мене, про моїх батьків та родину. Люди які писали ці замовні матеріали розповідають, що нібито я змінив свою віру, що я, мовляв, виступаю проти Юлії Тимошенко, що я не виконую того що пообіцяв і багато інших нісенітниць. Я заявляю, що все що друкується в газеті «Чесна Волинь» – це неправда. Матеріали там повністю брехливі і хто їх замовляє здогадатися не важко. Політичні експерти пов’язують «Чесну Волинь» із олігархом Степаном Івахівим, який є кандидатом в народні депутати і якого підтримує влада та Партія регіонів.

Крім того, подібні неправдиві статті періодично з’являються і в районних газетах. А по селам та в місті Ковелі невідомі, наче вовки, серед ночі, розклеюють плакати та листівки проти мене. Ці люди недарма виконують свою брудну роботу лише вночі, адже розуміють, що серед дня стикнуться із спротивом місцевого населення, більшість якого підтримують мене, як кандидата від «Батьківщини».

Також нещодавно в ефірі телеканалу «Аверс» вийшов неправдивий відео сюжет про те, що були затримані агітатори, які нібито розповсюджували листівки проти Степана Івахіва за моїм наказом. Я хочу заявити, що це цинічна брехня і я не знаю цих людей і ніколи не просив їх роздавати агітацію ні проти Івахіва, ні проти Смітюха, ні проти інших кандидатів.

Увесь цей бруд, який ллється на мене з преси, телебачення, з вуст деяких недоброзичливців свідчить про те, що мій опонент Степан Івахів боїться моєї перемоги 28 жовтня і робить все можливе, щоб очорнити мене в очах людей і відвернути від мене виборців які голосують за партію «Батьківщина» та за Ігоря Гузя – кандидата від цієї опозиційної сили.

В інтернеті з’явилася інформація, що Вам заборонили виступати на телеканалі «Аверс»?

Так, дійсно. В неділю, 14 жовтня,  я мав виступати в ефірі телеканалу «Аверс». Між мною та каналом був підписаний договір, була попередня домовленість, проте за кілька днів мені повідомили, що цей виступ скасовано. Я попросив, щоб його перенесли на інший час, або на інший день, проте мені відмовили. І навіть більше – на каналі заявили, що до закінчення виборчого процесу в ефірі «Аверсу» я не отримаю жодної хвилини для виступу.

Влада боїться мене, тому окрім брудних замовних статей вони намагаються мені завадити донести свою позицію до волинян. Тому й тиснуть на телеканали та на газети. Вони розуміють, що на кожній зустрічі, при кожній нагоді я гостро критикую владу та Партію регіонів за їх бездарне керування та злочини проти свого народу.

Ви заявляли, що вас намагалися підкупити, щоб ви знялися із виборів?

Так, справді такий факт був. Мені пропонували 500 тисяч доларів – це понад 4 мільйони гривень, для того щоб я знявся із виборів на користь провладного кандидата. Проте я категорично відмовився. Я не можу зрадити тих людей, які мене підтримують, які будуть за мене голосувати і інтереси яких я маю відстоювати у Верховній Раді. Я не можу зрадити партію «Батьківщина», яка мене висунула кандидатом, і разом з якою в майбутньому парламенті я буду відстоювати інтереси українського народу. Я не можу зрадити Юлію Тимошенко, яка довірила мені балотуватися від опозиції по нашому округу і яку ми – опозиція – маємо звільнити із в’язниці! Тому я категорично відмовився від цієї ганебної пропозиції.

Ці люди зрозуміли що купити мене не вдастся, тому тепер намагаються мене залякати. Обіцяють порушити проти мене кримінальну справу. В мене є інформація, що мені хочуть підкинути або зброю, або наркотики, або мічені гроші. Вони погрожують фізичною розправою і мені, і моїй дружині, і батькам-пенсіонерам. Але я заявляю, що Ігор Гузь – ніколи не купиться, не злякається і не зніметься із виборів, як би цього не бажала Партія регіонів!

Як ви прокоментуєте інформацію в пресі, про те що Степан Івахів погрожував вашим активістам?

Степан Івахів у присутності свого охоронця на одній із зустрічей  погрожував двом активістам «Батьківщини», які допомагають мені проводити агітаційну кампанію – Антонюк Анні та Бублію Андрію. За їх словами він сказав дослівно: «Ви не уявляєте, який вплив я маю. Після виборів вас можуть і побити, і зґвалтувати!». Також з вуст олігарха пролунали погрози фізичної розправи в сторону мого помічника Андрія Бокоча.

Всі ці люди є моїми помічниками, як кандидата в народні депутати України, активістами Об’єднаної опозиції «Батьківщина», тому дані слова Степана Івахіва я розцінюю як тиск на них по політичних мотивах та неприховане залякування.

Очевидно такі методи дискусії для нього звичні. Проте ні я, ні люди, які зі мною працюють не бояться цих погроз зі сторони олігарха і псевдоблагодійника Івахіва. Але те як цинічно поводиться цей кандидат із волинянами мене обурює. Очевидно Степан Петрович абсолютно не має ніяких моральних принципів, якщо заради своєї перемоги готовий до всього, навіть фізичного тиску на опонентів.

Як ви ставитеся до інформації про те, що Степан Івахів купує голоси виборців?

Я можу зрозуміти людей, які доведені до відчаю фінансовою скрутою  і тому приймають подарунки чи грошову допомогу від таких олігархів  як Івахів. Але виборці  мають розуміти, що вони не зобов’язані віддавати свій голос за того благодійника, який перед виборами подарував їм пакет гречки, відро чи пластикове вікно в сільський клуб. Люди мусять зрозуміти, що до такого скрутного фінансового стану Україну довела сьогоднішня влада, а конкретно – Партія регіонів, членом якої два останні роки є Степан Івахів. Тому він зараз не своє роздає, а те що й так належить людям. Він приймає у населення молоко по мізерній ціні – 1,80 грн, а продає в 4-5 разів дорожче і заробляє на цьому сотні мільйонів гривень в рік. А люди з цього нічого не мають. Тому я звертаюся до всіх виборців – беріть все що вам дають, бо воно й так належить вам, але голосуйте по совісті, так як підказує вам серце.

Перемога опозиції може бути вкрадена внаслідок фальсифікацій на дільницях, як ви плануєте їм протидіяти?

Перш за все, для того щоб результати виборів не були сфальсифіковані, потрібно щоб люди максимально активно прийшли на виборчі дільниці і проголосували. Чим вища явка виборців, тим важче фальсифікувати результати голосування. Крім того, на кожну дільницю ми направляємо своїх офіційних спостерігачів та журналістів. Також на нашому окрузі будуть працювати і спостерігачі від міжнародних організацій. Ми готуємося до паралельного підрахунку голосів по кожній дільниці, будемо вести відеозапис ходу голосування, тому якщо хтось захоче якимось чином підтасувати результати волевиявлення, ми про це будемо знати і будемо притягати винних до відповідальності.

Також я хочу наголосити, що навіть найменша фальсифікація результатів виборів – це кримінальний злочин. Вся виборча документація буде зберігатися 5 років і в майбутньому буде дуже легко перевірити чи була підтасовка з боку того чи іншого члена дільничної комісії. Тому я закликаю членів комісій віднестися до своїх обов’язків відповідально і зрозуміти, що навіть якщо вас змушують фальсифікувати результати виборів в решті-решт саме ви будете нести кримінальну відповідальність, а не той хто вас це попросив, чи змусив.

Насамкінець, звертаюся до всіх мешканців міста Ковеля, Ратнівського, Шацького, Старовижівського та Ковельського районів. 28 жовтня – це день коли ми маємо змінити ситуацію в Україні. Для цього потрібно підтримати опозицію і не дати жодного голосу Партії регіонів, її сателітам та самовисуванцям, які йдуть у Верховну Раду за підтримки регіоналів. Прошу вас прийти 28 жовтня на виборчі дільниці та проголосувати за Об’єднану опозицію «Батьківщина» № 19 у виборчому бюлетені. Підтримайте опозицію, підтримайте Юлію Тимошенко, не зрадьте її за пакет гречки!

Олександр Машлай

 Ігоре Володимировичу, як часто Ви буваєте на Ратнівщині?

Після того як мене обрали в обласну раду по мажоритарному округу в Старовижівському районі на Ратнівщині буваю часто. Хоча це й не мій округ, проте проблеми у людей тут такі самі. Це північні райони, де майже неможливо знайти роботу, де важче отримати врожай на землі, де люди виживають фактично лише із збирання ягід, грибів і здачі молока. Проблеми ідентичні, тому й вирішувати їх потрібно не лише в тому окрузі де мене вибрали, а скрізь.

В Ратно вже майже рік працює моя громадська приймальня, я активно зустрічаюся із людьми, і не лише в районному центрі, а й по селах. Для депутата головне чути і бачити людей, має бути безпосередній зв’язок між ними, тоді такий депутат може реально допомогти своєму виборцю. Я притримуюсь такої думки, тому в останні два місяці об’їхав тридцять сіл у Ратнівському районі та зустрівся із понад тисячею людей.

І що Вам кажуть люди, які першочергові проблеми які їх сьогодні хвилюють?

Найбільше люди схвильовані і обурені тим що їм не повертають гроші за здане молоко. На сьогодні населенню боргують понад два мільйони гривень! Є люди, якім не повернули по кілька тисяч, а для них – це єдине джерело доходу. Я неодноразово звертався на сесії обласної ради з цього питання, проте влада вирішувати цю проблему не поспішає, а перекупники молока й далі не повертають гроші.

Ми пішли на крайній захід – на годину перекрили дорогу в центрі Ратного. Селяни і я спільно із ними вимагали негайного повернення коштів і підвищення закупівельних цін на молоко. Дана акція мала великий резонанс не лише в області, а й в Україні – про неї розказали національні телеканали та написала місцева преса. І це дало свій ефект. За моєю інформацією ПрАТ «Ратнівський молокозавод» – найбільший боржник – бере кредит для того щоб розрахуватися з людьми. Але якщо вони цього не зроблять, або затягуватимуть із виплатами, я гарантую, що ми знову проведемо таку акцію, але вона буде значно масштабнішою.

 Нещодавно Ви разом із народним депутатом Геннадієм Москалем зустрічалися із жителями села Велимче, про що була розмова?

Я знаю, про те що в цьому селі дільничну лікарню перевели на денний стаціонар. Така форма роботи лікарського закладу не може дати належний рівень медичної допомоги. І це зроблено в Велимчах – одному із найбільших сіл не лише в районі, але й в області. В таких населених пунктах, де живе велика кількість людей такого робити не можна. Крім того ця лікарня також обслуговувала пацієнтів із навколишніх сіл. Тепер для того щоб отримати належну медичну допомогу велимчанцям потрібно їхати в районний центр, а це понад 30 км.

Спільно із Геннадієм Москалем ми зустрілися із селянами, вислухали їх і спільно спланували дії для того щоб повернути в село лікарню. По-перше, було вирішено зібрати терміново позачергову сесію сільської ради для того щоб вона прийняла рішення про необхідність функціонування дільничої лікарні. Це дуже важливо, бо без такого рішення жодна інстанція не зможе відновити медичний заклад. По-друге, Геннадій Москаль звернувся із запитом до Віце-прем’єр-міністра-міністра охорони здоров’я України Раїси Богатирьової із вимогою вжити всіх необхідних заходів, виділити потрібні кошти для того щоб лікарня функціонувала. Впевнений, що спільними зусиллями ми здобудемо перемогу і повернемо селянам лікарський заклад в такому вигляді як він був.

Насамкінець, що хочете побажати ратнівчанам?

В першу чергу вітаю жителів Ратного із днем селища. Бажаю успіхів, родинного тепла та достатку. Зустрічаючись із селянами зрозумів, що на Ратнівщині живуть чуйні і щирі люди. Бажаю Вам бути активними в боротьбі за свої інтереси, а я, як депутат обласної ради, буду Вам у цьому допомагати.

Депутат  Волинської обласної ради, заступник керівника обласного виборчого штабу Об’єднаної опозиції «Батьківщина» Ігор Гузь один із активних противників двомовності в Україні. Він з перших днів мовного протистояння активно відстоював українську та право волинян розмовляти на своїй рідній мові.

 Ігоре Володимировичу, ви активно виступаєте проти «мовного» закону, чому?

Тому що закон Колісніченка-Ківалова покликаний знищити українську мову. На жаль, на 20-тому  році незалежності України ми маємо таку ситуацію коли влада виступає не лише проти свого народу, але й проти атрибуту державності – мови. Завтра вони захочуть переписати гімн, потім змінять прапор. Це нечувано! В будь-якій країні рідна мова оберігається і підтримується владою, а в нас навпаки.

Відповідно до закону «Про засади державної мовної політики» на всій території України буде введена фактично друга державна мова – російська. Відтепер кожен волинянин буде змушений вчити російську мову, адже відповідно до цього закону все діловодство буде вестися в тому числі і на мові нашого північного сусіда. Скажіть, чи зможе пересічний українець в короткі строки настільки добре вивчити російську, щоб написати заяву, скласти випускні екзамени, оформити позов до суду тощо? Звичайно ні.

Крім того влада мовчить про те, що цей законопроект призведе до ще більшого зубожіння українців. Адже для забезпечення дії цього закону міністерство фінансів мусить виділяти із держбюджету 17 мільярдів гривень щороку! Ці гроші будуть забрані з бюджету, тобто із кишень пенсіонерів, вчителів, лікарів, селян і віддані регіоналам для того щоб задовольнити їх забаганки.

Цих коштів вистачило б для того щоб щороку повертати по одній тисячі гривень із втрачених заощаджень «Ощадбанку» для 17 млн. громадян України. Або одноразово здійснити доплату до пенсії в розмірі близько 1200 грн. всім пенсіонерам України одночасно. Або кожного місяця виплачувати надбавку в 100 грн. протягом року. Це майже два річних бюджети на всю українську медицину.

Сьогодні є набагато важливіші соціальні проблеми на які, за словами влади, грошей у бюджеті немає, але на впровадження російської мови регіонали готові виділяти мільярди гривень щороку!

Ви були учасником мітингу 5 червня в Києві?

Так, 5 червня я разом із сотнею волинян були під стінами Верховної Ради. Тоді протестувати проти «мовного» закону прийшли кілька тисяч українців не лише із Києва, але й приїхали представники з усіх областей, в тому числі і зі сходу України. На жаль Партія регіонів та її сателіти тоді прийняли законопроект в першому читанні. Причому зробили це підло, без належного обговорення, без заслуховування думок експертів навіть не вислухавши думки тисяч протестуючих!

Обурюють дії міліції під Верховною Радою. Фактично сьогодні спецпризначенці стали бойовими відділами Партії регіонів. Мирних людей – жінок, пенсіонерів, бійці «Беркуту» труїли газом, штовхали та застосовували проти них силу. Хоча люди просто вийшли висловити свою громадянську позицію. Я був у перших рядах протестуючих і разом із ними стримував натиск «Беркуту». Ми намагалися мирно пройти до Верховної Ради, але спецпризначенці замість того щоб пропустити нас застосували сльозогінний газ. Від нього найбільше постраждав мій колега, депутат Луцької міської ради Павло Данильчук.

Зрозуміло одне – нинішня влада веде країну до диктатури, при якій головним буде той в кого є або міліційні пагони, або мішок грошей. Проста людина в такій країні, на жаль безправна. Сьогодні ми це спостерігаємо щодня.

Яка реакція Волинської обласної ради на «мовний» закон?

Опозиція в цьому питанні виступила консолідовано. В облраді фракції партій «Батьківщина», «Фронт Змін» та «Свобода» засудили цей законопроект і підготували звернення до Президента із вимогою зробити все можливе, щоб закон не набув чинності. Його було вирішено проголосувати на позачерговій сесії ради. Проте провладна більшість проігнорувала сесію – до зали засідань з’явилися лише опозиція. Я разом із колегами по опозиції – Анатолієм  Грицюком та Анатолієм Вітівим зайняли президію і вирішили провести збори депутатів на яких дали оцінку діям влади у мовному протистоянні.

Після гострих і критичних виступів обласних обранців ми від імені опозиційних депутатів Волинської обласної ради звернулися до президента із вимогою не підписувати «мовний» законопроект.

Прикро констатувати той факт, що серед тих хто зрадив українську мову є і волиняни – Григорій Смітюх (Партія Регіонів), Анатолій Горбатюк (Партія Регіонів), Адам Мартинюк (Комуністична партія України), Катерина Ващук (Народна партія) та Ігор Палиця (Наша Україна). Незважаючи на те, що переважна більшість мешканців області підтримує українську мову ці депутати проголосували так як їм сказало керівництво Партії регіонів. На мою думку оцінку діям цих депутатів має дати виборець на майбутніх виборах до Верховної Ради.

Як опозиція планує далі  відстоювати українську мову?

По-перше депутати від Об’єднаної опозиції «Батьківщина» спільно із громадськими активістами, журналістами, митцями та простими громадянами провели акцію під Народним домом в Києві, завдяки якій не допустили проведення прес-конференції Віктора Януковича, а це у свою чергу привернуло увагу світової спільноти до проблеми знищення української мови в нашій державі.

По-друге, лідери опозиції вже заявили, що в наступному парламенті обов’язково скасують «мовний» закон, як антиконституційний і антиукраїнський. І це буде один із першочергових кроків демократичної більшості, яка обов’язково буде утворена на базі Об’єднаної опозиції «Батьківщина».

Розмовляв

Олександр Машлай