Пару слів про моє бачення подальшого існування Майдану…
Може для когось це буде звучати смішно, але я реально вважаю, що Майдан не варто розпускати до закінчення президентських виборів 2015 року. Що я розумію під словом “Майдан”? Це – вся територія, якою сьогодні опікуються опозиційно налаштовані громадяни, центральна частина міста Києва.
Наразі, я не вірю в те, що найближчим часом є реальним сунути від влади Віктора Януковича. Якщо він не пішов у відставку тоді, коли на Майдані стояли мільйони і опір тільки набирав обертів, зараз він точно цього не зробить. А це основа основ, всі інші вимоги по-суті ні на що не впливають, в тому числі і зміна уряду.
Якщо влада не контролює центр столиці, значить вона не контролює всю країну. Майдан це подразник, це мобілізаційний пункт, це країна в країні, це певний гарант захисту від репресій системи.
Сьогодні головне завдання влади нормалізувати ситуацію в країні, устаканити її, аби вона набрала форми дореволюційного часу. Часу коли оперативно зібрати велику кількість людей було неможливо, коли всі сиділи по своїх фейсбуках, ганили усіх: владу, опозицію та самих себе і не вірили у можливість реальних змін. Як тільки це станеться, репресивна машина розгорне свою діяльність на повну. Кожен, більш-менш активний опозиційний індивідум, є на олівці, всі списки давно складені. Кожен автобус який перевозив людей до Києва, кожен хто жертвував тисячу гривень, говорив зі сцени чи навіть писав у фейсбуку.
Потрібно відсвяткувати різдвяні свята, а після того набратися мужності, висунути єдиного кандидата в Президенти України, презентувати політичну команду (прем’єр-міністра, членів уряду, голову Верховної ради та інших ключових осіб майбутньої владної вертикалі), яка буде змінювати країну після 2015 року. І по-суті перетворити Майдан на виборчий штаб. Так дорогі мої антипартійні/антиполітичні друзі, саме на виборчий штаб, адже за сьогоднішніх умов, перемога на президентських виборах є єдиним реальним механізмом усунення Януковича від влади. Так, коли на Майдані мільйон незадоволених громадян є і інші ефективні механізми, але на жаль вони очевидно вже втрачені…
Ключовий меседж який варто зрозуміти – ми готуємося не просто до виборів, ми готуємося “вести війну” з режимом, ми вже її ведемо майже сорок днів. І ця війна буде тривати як мінімум рік і або вони нас, або ми їх. Третього просто не дано, білоруський/російський/казахський сценарій вже запущено…
Як практично втілити задумане? Скільки треба людей аби Майдан щоденно функціював? Три-п’ять тисяч, це не рахуючи великих мітингів, які варто проводити з певною періодичністю у вихідні дні. Чи реально всім організованим та неорганізованим учасникам протесту мобілізувати таку кількість добровольців? Думаю так! Кожна область щотижня мобілізує по 150 добровольців, а кияни в сукупності ще стільки ж. Головний принцип – за участь у Майдані ніхто не має отримувати кошти. Можна допомогти з оплатою проїзду та харчуванням, але ні в якому разі не платити за участь, тоді Майдан помре…
На самій території Майдану треба організувати той самий процес, чим власне і займаються активісти сьогодні, але з проекцією на цілий рік. Одне з головних завдань Майдану – це мобілізація українців, от давайте мобілізуватися.
Важливо аби рішення про те, що ми стоїмо тут до кінця, ухвалив сам Майдан і відповідно захищати його повинні саме ми – майданівці. Це не всі зрозуміють і підтримають, але ми повинні бути готові його захистити за будь-яких умов.
Утопія?
Як людина яка на даний момент перебуває під кримінальним провадженням за трьома статтями і сидить вдома під домашнім арештом вже четвертий день, та й ще з електронним браслетом на руці, вважаю даний розвиток подій адекватним та потрібним. Влада чекає від нас стандартних ходів, молиться своєму Богу аби ми розійшлися по домівках, а ми робимо хід конем і ставимо її в завідомо програшне становище.
Ваша думка?
