Ми познайомилися у 2003 році. Я тоді очолював волинську організацію Молодіжного Націоналістичного Конґресу і з метою залучення до структури нових людей завітав до ліцею-інтернату, що на Вишкові. Після лекції до мене підійшло декілька хлопців і серед них Андрій. Це були дев’ятикласники…
Після того він приїхав на офіс, написав заяву на вступ до організації, взяв собі псевдо “Буревій”. За декілька місяців прочитав величезний об’єм націоналістичної літератури і вже в той час читав лекції членству. Мав дуже гострий розум і не зважаючи на юний вік серйозно сприймав політичну діяльність.
Після Помаранчевої революції наші дороги дещо розійшлися, він зблизився з ВО “Свобода” де в подальшому себе і реалізував. Вступив на філософський факультет університету, професійно зайнявся журналістикою.
У 2010 році виграє мажоритарний округ і стає наймолодшим депутатом Луцькради. Треба визнати був одним з найактивніших депутатів і завжди мав свою позицію по будь-якому питанню.
І десь приблизно три роки тому я дізнався, що у нього рак. Всі ці три роки він боровся і тримався… Побував в Єрусалимі, було відчутно, що став глибоко віруючою людиною…
Свого часу на фестивалі “Бандерштат” ми долучилися до збору коштів для Андрія, всі гроші передали матері.
Мушу сказати, що у виборчій кампанії 2012 року, яку я вів в окрузі #21 була і його лепта, Андрій погодився мені допомогти. У чому? Нехай це буде між нами…
Переконаний, що Андрія чекало велике політичне майбутнє, він мав усі задатки йти вперед. Але Господь вирішив по-іншому, забрав його таким молодим.
Спи спокійно побратиме!
p.s. Попрощатися з Андрієм можна буде у понеділок, 4 листопада. Тіло померлого з 11:00 перебуватиме у Будинку Панахиди.
