Центр Політичного Аналізу та Виборчого Консалтингу проаналізував відвідуваність депутатами сесій Волиньради. До списку дев’яти депутатів, що жодного разу не пропустили сесійні засідання зокрема потрапив Ігор Гузь. Запрошуємо Вас ознайомитись з аналітичним матеріалом: “Депутатські прогули: кого переобрати не можна залишити?”
Депутати – не школярі, але пропуски їм теж рахують…
Рівно три роки тому (31 жовтня 2010 року) волиняни обрали нових депутатів обласної, районних, міських та сільських рад. Ними стали політики, які обіцяли своїм виборцям відстоювати їхні інтереси та сумлінно виконувати депутатські обов’язки. Однак, як показує досвід, іноді обранцям громад необхідно нагадувати як про їхні ж обіцянки, так і про безпосередні обов’язки.
Одним із таких обов’язків депутата, згідно зі статтею 18 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», є «участь у роботі ради, постійних комісій та інших її органів, до складу яких він входить…». Це означає, що хоч депутатська діяльність і є громадською за своєю суттю, проте вона накладає на депутата певні зобов’язання, серед яких і відвідування пленарних засідань відповідної ради. Більше того, за невиконання цієї норми закону депутата можна відкликати. «У разі пропуску депутатом протягом року більше половини пленарних засідань ради або засідань постійної комісії, членом якої він є, невиконання ним без поважних причин рішень і доручень ради та її органів відповідна рада може звернутися до виборців з пропозицією про відкликання такого депутата у встановленому законом порядку», – йдеться у ст. 20 Закону.
До кінця року лишилося всього два місяці, тож ми вирішили нагадати депутатам-прогульникам про їхні помилки. У такий спосіб ми хочемо дати депутатам можливість виправитися й запобігти пропусканню обранцями чергових пленарних засідань місцевих рад.
Органи місцевого самоврядування, увага до яких прикута найбільше, це – Волинська обласна та Луцька міська ради. Саме вони й стали об’єктом нашого дослідження. Так, ЦПАВК (Центр Політичного Аналізу та Виборчого Консалтингу) звернувся із запитом на інформацію до апаратів цих рад. У відповідь ми отримали інформацію про відвідування депутатами сесій. Дані були зведені на основі реєстрації депутатів під час пленарних засідань рад.
Ми розуміємо, за певних обставин необхідно робити поправку на поважні причини неявки депутата на сесії через хворобу чи далеке відрядження. Тут право на пояснення причин своєї відсутності лишаємо за депутатами, які завше зможуть прокоментувати оприлюднену інформацію.
Волиньрада: кому сесії – не вовк
Загалом з початку року (з 1 січня до 15 жовтня 2013 року) у Волинській обласній раді відбулося шість сесій та 13 пленарних засідань (щоправда, сюди не були включені засідання, які не відбулися 19 липня (відсутність кворуму) та 4 вересня (блокування трибуни).
Серед усіх вісімдесяти обранців волинської громади лише дев’ятеро (трохи більше, ніж 10% від усього складу ради) спромоглися відвідати усі пленарні засідання. До переліку зразкових депутатів увійшло більше опозиціонерів: троє представляють фракцію ВО «Батьківщина» (Валентина Блінова, Ігор Гузь та Михайло Корінчук), а двоє є членами ВО «Свобода» (Віталій Собко та Микола Собуцький). Сумлінними також є голова обласної ради Володимир Войтович та його однопартієць, керівник фракції Народної партії Михайло Скопюк, і два члени Партії регіонів – голови райдержадміністрацій Валентин Скуба та Іван Вовк.
Тішить і те, що значна частина депутатів мають лише по 1-2 пропуски пленарних засідань. Таких обранців громади краю є понад третина – 28. Серед них – як провладні, так і опозиційні депутати: Борис Клімчук, Юрій Лобач, Володимир Навроцький, Роман Карпюк, Валентин Вітер, Олександр Курилюк.
Але більше нас тривожить ситуація із найбільшими «прогульниками» облради. Так, за даними на жовтень 2013 року, понад 50 відсотків пленарних засідань обласної ради пропустили вісім депутатів, більшість із яких входять до провладної групи «Нова Волинь». Це: Василь Денисовець, Василь Байцим, Петро Пронь (депутат хворіє), Олег Борбелюк, Володимир Дуб та Олександр Шубка. Серед депутатів, що неналежно відвідували сесії, також член ВО «Батьківщина» Василь Васковець та позафракційний, а раніше теж член опозиційної фракції, Олександр Хоміч.
Найбільше питань до діяльності депутата Василя Денисовця, який цьогоріч не відвідав ЖОДНОГО пленарного засідання обласної ради. Виникає логічне запитання: яким чином він захищає інтереси виборців Шацького району, від якого був обраний в облраду?
Власне, ця недисциплінованість депутатів від провладної більшості й була дуже часто однією з причин так званого «кнопкодавства». Так через нестачу голосів депутати голосували від імені відсутніх колег, що неодноразово фіксували волинські журналісти.
Як із проблемою прогулів будуть боротися керівники фракцій і груп надалі, побачимо вже на найближчих сесіях. Нагадаємо, що до регламенту облради були внесені зміни, які передбачають зупинення голосування чужими картками. Однак зрозуміло одне: навряд чи хтось із обласних депутатів наважиться внести на розгляд ради питання про ініціювання перед виборцями відкликання депутатів-прогульників. На жаль, корпоративна етика у таких ситуаціях сильніша за норми закону.
Луцькрада: чия хата з краю
Дещо краща, але не надто, ситуація із відвідуваністю пленарних засідань у депутатів Луцької міської ради. За аналогічний період (з 1 січня до 15 жовтня 2013 року) відбулося 18 пленарних засідань ради. Сумлінно свою депутатську діяльність здійснювали сім міських депутатів: троє від ВО «Батьківщина» (Аскольд Пекарський, Степан Цимбалюк та Богдан Шиба), двоє від ВО «Свобода» (Любов Серба та Юрій Вега) та позафракційний Тарас Бас. Зазначимо, що є ще один обранець, який у графі «прогули» має 0. Це – позафракційний депутат Ігор Поліщук, але в рейтинг зразкових депутатів він не потрапив через надто малий термін депутатської діяльності (лише два місяці).
Доволі дисциплінованими були й інші 19 депутатів міської ради, які лише раз чи двічі пропустили пленарні засідання ради. В їхньому переліку – Андрій Козюра, Олег Чернецький, Тетяна Дементьєва, Сергій Григоренко, Євгеній Ткачук та секретар ради Григорій Пустовіт.
По інший бік рейтингу відвідуваності – депутати, які з різних причин пропустили понад половину пленарних засідань. Щоправда, таких у Луцькій міськраді значно менше, порівнян з обласною радою. Так, найбільше «прогуляли» (понад 50% пленарних засідань) три міські обранці: Ірина Комлик (Партія регіонів), Віталій Кварцяний (позафракційний) та Юрій Корольчук (ВО «Батьківщина»). Близькі до цього показника також депутати Олена Голєва (Європейська партія України) та Олександр Пиза (позафракційний).
Доволі дивно бачити у цьому списку «прогульників» саме керівника фракції ВО «Батьківщина» Юрія Корольчука, який би мав організовувати роботу своїх колег по фракції. Натомість він регулярно пропускає пленарні засідання ради.
До кінця року у Луцькій міськраді відбудеться ще як мінімум три пленарні засідання. Тож можна спрогнозувати, що у Луцьку не буде депутатів, до яких за підсумками календарного року можна застосувати ст. 20 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад». Та, попри це, ситуація із відвідуваністю депутатами сесій міської ради бажає бути кращою. Так, згадаймо парадоксальні ситуації на сесіях ради, коли міські обранці реєструвалися вранці, на початку засідання, а вже ближче до полудня просто залишали сесійний зал. Через це головуючому доводилось оголошувати перерву у сесії, бо був відсутній кворум. Крім того, через малу відвідуваність сесій депутатами міської ради їхні колеги теж неодноразово вдавалися до кнопкодавства, що згодом слугувало підставою для оскарження в суді прийнятих рішень.
Назвався грибом – лізь у кошик, став депутатом – будь відповідальним
Проаналізувавши відвідуваність депутатами пленарних засідань за неповний 2013 рік, ми отримали список тих обранців, до яких цілком заслужено можна застосовувати таку форму покарання як відкликання. Щоправда, цей механізм, на жаль, досі в Україні є майже недієвим через недосконале юридичне врегулювання. Але, за сприятливого збігу обставин та чиєїсь політичної волі, втілити його у життя буде цілком реально.
Додамо, що, окрім відповідальності юридичної, є ще відповідальність політична та моральна. Першу можуть і повинні застосовувати політичні сили, які висували цих політиків у депутати. Бо саме на партіях лежить відповідальність за підбір цих кандидатур. Інша форма впливу на недисциплінованих обранців – громадський осуд: виборцям необхідно оцінювати роботу своїх депутатів не лише під час чергових виборів, а й між ними, контролюючи як виконання виборчих обіцянок, так і сумлінне виконання депутатських обов’язків.
Самим же депутатам порадимо відповідально виконувати свої обов’язки, на що вони погодилися, беручи участь у виборах. І не треба нарікати на певні моменти, адже законодавчі вимоги щодо депутатської діяльності були відомі їм заздалегідь. А якщо хтось із різних причин не може працювати на благо громади, то нехай краще поступиться місцем іншим, відповідальнішим обранцям.
Михайло Шелеп
виконавчий директор
Центру Політичного Аналізу та Виборчого Консалтингу
для Волинського інформаційного порталу
