Розмови про злиття всеукраїнського об’єднання «Батьківщина» та партії «Фронт змін» у єдину політичну силу точаться вже майже рік. На регіональному рівні такі рухи породжують багато різних питань та кулуарних інтриг. Якщо ще на початку року видавалось, що однопартійці Арсенія Яценюка віллються в «Батьківщину» та очолять її у більшості регіонів України, то на початок літа цього року ситуація виглядає дещо по-іншому.
Впродовж останніх двох тижнів Волинський осередок партії «Фронт змін» став постійним ньюзмейкером у регіональних медіа. Як мінімум три події, які трапились у цей час, дають можливість припускати, що процес злиття партійних осередків на Волині буде досить цікавим. А тепер детальніше.
Для непосвячених у тонкощі місцевого політичного життя, як грім серед ясного неба, пролунала 24 травня заява голови Волинської обласної організації партії «Фронт Змін»Олександра Пизи про вихід з партії. Основні мотиви для такого кроку, які озвучив Пиза, були наступними:
-
«Фронт змін» себе вичерпав як політичний проект;
-
подальша невизначеність у партії;
-
пропозиція працювати помічником народного депутата Сергія Мартиняка.
Але, очевидно, у Олександра Пизи були мотиви, які він не озвучив. Ми припускаємо, що серед них:
-
відсутність пропозиції, щодо роботи на керівній посаді в об’єднаній партії;
-
особисте несприйняття Пизою середовища місцевого осередку «Батьківщини» та її очільників;
-
більші симпатії лідера (А. Яценюка) до Ігоря Гузя, ніж до самого Пизи;
-
як наслідок, цікава пропозиція попрацювати помічником Сергія Мартиняка, з яким у Пизи давно склались нормальні стосунки.
Що отримав у результаті такого кроку сам Олександр Пиза? Основний і єдиний «плюс» - він звільнився від партійних зобов’язань та інтриг і зробив це чесно та відкрито. Але«мінусів» виявилось набагато більше, ніж він міг очікувати. По-перше, Пиза отримав «погану пресу». Після його заяви практично усі ЗМІ зробили наголос не на тому, що екс-голова осередку пішов з партії через вичерпаність політичного проекту, а саме через бажання працювати разом з депутатом-бізнесменом, який часто голосує разом з провладною більшістю. По-друге, навіть соратники не зрозуміли такий крок свого екс-однопартійця та практично відразу почали його критикувати. По-третє, бажаючи того чи ні, Пиза показав, що він не є політиком, який готовий йти до кінця, до заявлених політичною партією цілей (отримання всієї повноти влади у державі у 2015 р.). Перехід на комфортне місце роботи у той час, коли однопартійці, реально чи навіть декларативно, борються з режимом Януковича є відверто слабкою позицією, яку йому не пробачать в майбутньому колишні однопартійці.
Більш далекоглядним кроком для Пизи, у разі виходу з партії, виглядала б певна пауза щодо політичної роботи, а не перехід в інший політичний проект, хоч і одноособовий. Хоча можливо ми всього не знаємо, і ближче до 2015 року Олександр Пиза «приведе» Сергія Мартиняка на «останній рішучий бій» влади і опозиції саме на опозиційній стороні…
А обласний осередок «Фронту змін» не довго залишався без лідера. Як і можна було очікувати, новим виконувачем обов’язків керівника 27 травня став заступник голови організації, депутат обласної ради Ігор Гузь.
Гузь є досить успішним місцевим політиком та знає, як отримати дивіденди з будь-якої політичної посади. Тому варто припускати, що невдовзі саме він стане заступником голови обласної організації об’єднаної партії. А в майбутньому, враховуючи високу довіру до Гузя зі сторони Яценюка, цілком може й очолити обласну «Батьківщину», якщо остання і далі на рівні фракцій у місцевих радах не демонструватиме стійкості та партійної дисципліни.
Дещо посилити позиції Гузя може і вступ до фракції «Фронту змін» у обласній раді» депутата Василя Столяра. Не варто забувати, що офіс, де у даний час знаходиться ВО «Батьківщина», належить саме Столяру.
Хоча з іншого боку перехід Столяра (в якого зараз є ряд проблем і з податковою, і з футбольними справами) з провладної групи «Нова Волинь» в опозиційну фракцію не додасть особливих бонусів ні йому особисто, ні фракції. Проте, можливо, у разі тиску на Столяра зі сторони правоохоронних та податкових органів, це створить для опозиціонерів додаткові приводи для політичних заяв.
Менш резонансною подією, та як наслідок зазначених вище, стала ліквідація фракції «За Україну!» у Луцькій міській раді, перехід двох її депутатів (Романа Романюка та Павла Данильчука) до фракції «Фронт змін» та обрання новим головою фракції Олександра Плісецького замість Олександра Пизи.
У результаті останніх подій у «Фронті змін» можна зробити такі висновки:
-
Олександр Пиза, очевидно, сам не бажаючи того, публічно понизив ціну своїх політичних акцій як самостійного політика;
-
Ігор Гузь «підняв партійне знамено» та продемонстрував, що він політик, який готовий до будь-яких поворотів долі;
-
Василь Столяр зробив свої проблеми ще й проблемами волинської опозиції. Чи можливо місцеві опозиціонери захотіли, щоб проблеми Столяра стали її проблемами…
Як будуть розвиватись події далі – покаже час, але безумовно об’єднання партій «Батьківщина» та «Фронт змін» на обласному рівні обіцяє бути цікавим.
