Очевидно, що перевибори до Тернопільської обласної ради стали знаковими для політикуму не лише цієї області, але й держави в цілому. У розрізі результатів політичних сил, що брали участь у перегонах, я зробив для себе наступні висновки:
ВО «Свобода». При всіх зауваженнях та дискусіях саме ця політична сила є єдиним і повноправним переможцем виборів. Вперше після створення у 1991 році Соціал-національної партії України, яка у 2003 році була переформатована у ВО «Свобода», здобута велика та глобальна перемога. Хочу зазначити, що ще у 2006 році на виборах до тернопільської обласної ради партія отримала близько 2% голосів виборців. Збільшення підтримки тернополян у 17 разів є просто феноменальним результатом.
Зрозуміло, що на Свободу грає сьогоднішня політична та економічна криза, розчарування людей у Ющенкові та Тимошенко, неучасть потенційних конкурентів в боротьбі за протестний електорат з «Фронту змін» Яценюка та «Громадянської позиції» Гриценка та, по суті, відмова БЮТ від будь-якої агітації, адже при активній пропаганді та, наприклад, приїзду Тимошенко до Тернополя результат Свободи став би суттєво нижчим.
Якщо Свободі вдасться провести на посаду голови облради свого кандидата і, найголовніше, забезпечити ефективне керівництво областю в союзі з молодим та енергійним губернатором Чижмарем, то, думаю, проходження ВО «Свобода» у парламент з результатом не меншим ніж 4-5% є абсолютно реальним.
Єдиний Центр. Очевидно, що результат єдиноцентристів викликає не менший подив, ніж результат свободівців. Що стало запорукою здобуття 14% голосів? Напевне, головна зброя – це молодий, енергійний та просто толковий губернатор Чижмарь, що став обличчям партії та її локомотивом. Також запорукою успіху можна вважати хорошу організаційну мережу та передвиборчий список, що складався з сильних і потужних господарників. Адміністративний ресурс? Так! Звичайно, ніхто нікого не примушував голосувати за ЄЦ, але навіть латентна форма адміністративного ресурсу є дієвим фактором впливу на виборця, особливо в дієвих руках. Для Єдиного Центру це безумовна перемога, що розвіює легенду про неможливість політичних перемог для проекту Секретаріату Президента.
Партія регіонів. Найбільш дивний та непрогнозований результат. Так, можна згадати про північний «червоний» пояс Тернопільщини, ідеологічною віссю якого є Почаївська лавра і десятки храмів УПЦ МП зі своєю паствою, але це далеко не 10% населення області!
Ймовірно, багато тих, хто свого часу голосував за СПУ, КПУ та інші подібні політичні сили, цього разу віддали свої голоси саме за регіоналів. Окрім того, варто сказати і про такий собі мегарозчарований електорат, що таким чином помстився помаранчевим за всі свої біди, підтримавши колись ненависного Віктора Федоровича.
Блок Юлії Тимошенко. Тут думаю все і всім зрозуміло! Необдумане рішення про підтримку перевиборів і ще більш необдумана підтримка їхньої відміни в союзі з Партією Регіонів. Невдала спроба заборони проведення виборів у судах. Відсутність будь-якої агітаційної кампанії та навіть нездатність зняти свій блок з перегонів.
І найголовніше – неприкрита спроба позбавити виборців свого конституційного права обирати для себе владу, особливо тоді, коли уже обрана не може прийняти бюджет та й взагалі місяцями не збирається, а отже є політично спаралізованою. Після провалу у Києві та Рівному це вже третій тривожний дзвінок по президентським амбіціям Юлії Тимошенко, та ще й у регіоні, що до останнього часу був чи не найбільшим форпостом біло-сердечних. Десятки стратегічних помилок і, як результат, – майже повністю втрачена електоральна підтримка жителів області, які однозначно суттєво не змінять своєї позиції до президентських виборів.
Українська Народна Партія. Ще один сюрприз виборів. Партія, що вже декілька років політично засихає під керівництвом непоказного Юрія Костенка. Але вмілий менеджер Ярослав Джоджик та непогана регіональна мережа дозволили показати УНП досить таки пристойний результат. Очевидно, виборці УНП є більш поміркованим, так званим «рухівським» електоратом, для яких Свобода є занадто радикальною, а НУНС – партією, що асоціюється з владою і не виправдала довіри, яку на неї покладали свого часу.
Народний Союз «Наша Україна». Один з найбільших провалів цих виборів. Остаточне розчарування в партії помаранчевої революції в області, що була чи не найбільшим її апологетом. Повна поразка на тернопільських виборах забила останній цвях у політичний проект під назвою НУНС. Внутрішні протиріччя та розбалансованість, асоціація з імпотентною владою та відсутність переконливих аргументів призводять до втрати підтримки і очевидну потребу швидкоплинного ребрендінгу та нового формату помаранчевих. В іншому випадку – смерть і політичне забуття.
Блок Литвина. Важко оцінити результат литвинівців – успіх це чи невдача. З однієї сторони наявність власної фракції в представницькому органі регіону, де ще донедавна вона була відсутня, але з іншої все-таки надто низький результат, який не змінив приїзд на Тернопілля Володимира Литвина чи його принципова позиція стовно потреби проведення цих виборів.
Коротко про інших суб’єктів перегонів:
СПУ так і не може оговтатись від поразки на минулих виборах до парламенту, про що свідчить втрата представництва в обласній раді;
ПОРА провела найбільш креативну кампанію, сформувала наймолодший список блоку, який очолив 22-річний Назар Зелінка, активно залучила до агітації інтернет-технології, але всього цього, як виявилось, було замало для проходження 3% бар’єру;
КУН, депутати якого стали однією з причин політичного цейтноту попередньої ради, кон’юктурно перебігши в команду БЮТ, отримали смачного ляпаса та, схоже, зникнуть з націоналістичного сегменту, поступившись енергійнішій та наступальній Свободі;
Народна самооборона, що також виставила свій список підтверджує слова свого лідера Юрія Луценка про те, що такий проект себе давно вичерпав і по суті нікому не потрібен.
