Хоча сьогодні регіонали в області ще не керують, але враження таке, що їхнього гніву на верхах багато хто на Волині боїться уже. Присутність депутатів обласної ради на рівні кворуму на останній політичній позачерговій сесії та й, зрештою, результати голосування є тому підтвердженням.
Депутат Ігор Гузь ніколи не заперечував того, що не згоден з багатьма ідеологічними принципами правлячої нині партії і, до його честі, в день принципових політичних голосувань був серед тих, хто не дав зганьбитися землі, де народилася УПА, чи точніше її політичному представництву. Хоча варто відзначити й те, що зараз для пана Гузя настали комфортні опозиційні часи. Чи стануть вони для нього зоряними, покаже час.
– Пане Ігоре, обласна рада прийняла два політичні рішення. Одним із них висловили незгоду з позицією Європарламенту щодо визнання Степана Бандери Героєм України, а в іншому вимагали від української влади звільнення Дмитра Табачника з посади Міністра освіти та науки. Ви були одним із ініціаторів цих звернень, і тим депутатом, який за них все ж таки проголосував. Як Ви вчините, якщо реакція тих інституцій, яким спрямовано ці рішення обласної ради, буде не такою, як би Вам хотілося?
– Звісно, позиція обласної ради – це політика. Але обласна рада – це представницький орган, який позиціонує інтереси населення, виборців того регіону, де він працює. Тому, зважаючи на це, наші рішення є важливими. Якщо до нас не дослухаються, то буде спротив. Піднімуться студенти.
– Але ж Табачник уже заявляв, що він не піде з посади, навіть якщо студенти голодуватимуть…
– Побачимо. Хотілося би знати про його реакцію, коли під стінами Міністерства голодуватиме 5 тисяч студентів. Хоча, я вважаю дискусійним такий метод боротьби як голодування молодих людей. Але ми не здаємося. Ми – це патріотичні політичні сили, які вважають, що такі українофоби як Табачник не мають морального права очолювати Міністерство освіти та науки України.
– Ви впевнені, що в реаліях постпомаранчевого розчарування Вам та Вашим однодумцям вдасться назбирати 5 тисяч студентів для акції голодування під Кабміном?
– Це питання дискусійне, повторюю. Але зібрати 5 тисяч студентів ми можемо легко. Попри розчарування в Помаранчевій революції окремої категорії громадян, ще лишаються люди, які борються за свої патріотичні позиції. Я вважаю, що таких людей багато. Підтримка є.
– На сесії облради Ви заявили про тиск на студентів із двох провідних вишів Волині ВНУ та ЛНТУ. Ви обіцяли назвати конкретні факти, якщо ситуація не зміниться. Чиї прізвища Вами будуть названі: студентів чи людей, які на них тиснули?
– Моє звернення – це попередження для представників вишів. Що було? Представники ректоратів та окремих деканатів викликали студентів і намагалися різними способами на них впливати, щоб вони не брали участі в протестних заходах проти Табачника. Ці студенти продовжують до нас звертатися. Якщо це й надалі продовжуватиметься, то я озвучу на сесіях облради прізвища тих людей, які викликають до себе студентів для подібних погрозливих співбесід. Демократичні норми мають бути збережені. Молоді люди повинні мати право вільно висловлювати свою позицію. Ми будемо з цим боротися. Надалі розмови під час таких «візитів» писатимемо на диктофони.
– Ваш колега по фракції ректор ВНУ Ігор Коцан про цю ситуацію знає?
– Це не його ініціатива таке робити. Я не вважаю, що ректори обох вузів причетні до цього ганебного явища.
– Розгляд цих питань на сесії облради став підтвердженням того, що єдиної монолітної опозиції до нинішньої влади на Волині, як і в Україні, немає. Перед будинком облради відбувалися дві акції протесту проти Табачника. Одну проводила «Свобода», а іншу – «Національний Альянс», до якого Ви маєте стосунок. Організатори акцій, як відомо, поскандалили між собою. Як прокоментуєте це? Що не поділити? Адже ціль – одна.
– Конфлікту не було. Я взагалі-то й не бачив, що відбувалося, бо був у сесійній залі. Хлопці пізніше розповіли. Ми запланували молодіжну акцію «Табачник! Іди геть!» , а «Свобода» – партійну. Їхній захід тривав майже годину. Ми попросили 20 хвилин, щоб провести перфоменс – публічний громадський суд над Табачником. Нам відмовили: «Ви нам не потрібні». Наші ж люди почали проводити свою акцію паралельно з ними. Представникам «Свободи» це не сподобалося, вони почали щось там доказувати. Наша заявка була подана в міську раду значно раніше, ніж заявка «Свободи».
– Це виглядає так, ніби не за ідею боролися, а ніхто не захотів поступитися намаганнями попіаритися. От тобі і все бажання відправити Табачника у відставку…
– Нічого не попіаритися. Якщо будь-яка політична партія хоче долучитися до «протитабачних» акцій, то я особисто буду тільки «за». Але ми хотіти провести молодіжний захід без партійних прапорів. Повторюю, ми перші подали заявку, а «Свобода» робила подібну акцію для заробітків політичних балів. Ми їх не виганяли, а попросили разом провести і свій захід.
– Ви заявили, що Вам соромно за колег по фракції, які проігнорували вчорашню сесію. Чи відомо Вам про причини, через які депутати, які прийшли до ради в списку і під національними гаслами «Нашої України» не прийшли на таке важливе і принципове в політичному плані голосування?
– В нас у фракції 18 депутатів. На сесії було 5. Мені неприємно це визнавати. Прикро. Я вважаю, що питання, які виносилися на сесію мали би змобілізувати депутатський корпус. Варто говорити не тільки про «Нашу Україну». Не було в повному складі Блоку Бориса Клімчука «Рідна Волинь», не було фракції Литвина. Очевидно, є якісь причини. Частина людей в Києві… Є якісь відрядження…
– Ви вірите, що всі ці люди були випадково у відрядженнях?
– Частина людей, мабуть, була, але інші не прийшли навмисне. Хтось боїться за втрату посади. Ситуація – не стабільна. Люди перечікують.
– У свій час виборчий блок політичних партій «Наша Україна» провів конференцію і виключив зі своїх лав Тимофія Янка та Володимира Банаду за незгоду з позицією фракції. Вони автоматично перестали бути депутатами облради. Причиною слугувала політика. Чи відбудеться подібне різке кадрове рішення і щодо більшості депутатів фракції «Наша Україна» після цього конкретного голосування?
– Ні. На це є ряд причин. По-перше, вибори будуть або восени, або навесні вже наступного року. А, по-друге, фракція «Наша Україна» розкоординована. Багато людей дивляться в різні сторони.
– В бік Партії регіонів також?
– Деякі депутати будуть готові підтримати нову владу, хоча в партію, можливо, й не вступатимуть. Конкретно нікого не називатиму.
– Між першим та другим туром виборів в Інтернеті з’явилася Ваша заява про те, що Ви не підтримаєте жодного кандидата на посаду Президента. Сьогодні аналітики та експерти стверджують, що перезавантаження влади відбувається не зовсім в конституційному руслі. Зважаючи на тон Ваших останніх публічних виступів, дозволю собі припустити, що Ви дотримуєтесь такої ж думки. Чи жалкуєте зараз, що не підтримали у свій час Юлію Тимошенко?
– Це була не заява, а моя публікація. Вона не поширювалася як листівка. Це була моя позиція, а не пропаганда. Я усвідомлено в другому турі голосував проти всіх і не шкодую про це. Я чітко знаю, що мала бути коаліція ПріБЮТ, що мали бути зміни до Конституції. Для мене це було рівноцінно заколоту. На виборах я вчинив згідно зі своїм сумлінням. Хоча мене багато хто переконував чинити інакше.
– Зараз Ви – член партії «За Україну», яку очолює В’ячеслав Кириленко. Чим Вас привабив цей політичний проект?
– Я завжди був і залишаюся українським націоналістом. Мені приємно, що я сповідую праву ідеологію. Сьогодні бути в політиці і не бути членом якоїсь партії – важко. Ідеологія партії «За Україну» мені імпонує. Ми дійшли до спільного знаменника з В’ячеславом Анатолійовичем (Кириленко – «ВП»). Він – молода людина, ніколи не зраджував своїх позицій.
– Пам’ятається, не так давно Вам імпонували принципи «Єдиного центру». Вам не здається, що можете повторити подвиг свого основного шефа Богдана Шиби, який змінив багато політичних партій?
– З 2000 року по 2008 я був позапартійним. У 2008 році я свідомо вступив у «Єдиний центр». Партія декларувала підтримку Віктора Ющенка. Віктор Балога був главою президентського секретаріату. Я відчував, що цю партію варто підтримати. Тим паче в неї вступили Володимир Бондар та Борис Загрева, з якими я довго працював у штабах. Коли ж Балога почав критикувати Ющенка, і я побачив у ЄЦ тенденції до сприяння Віктору Януковичу, то вийшов із цієї політичної сили. Хоча мене застерігали : «Підеш в небуття». Для мене навіть негласна підтримка Віктора Януковича не є прийнятною (відомо, що відкрито ЄЦ його не підтримував, але я знаю деякі внутрішні речі). Моїм вчинкам оцінку даватимуть виборці. Всі знають, що за 4 роки депутатства в облраді я не міняв своєї позиції.
– Які політичні дивіденди Вам обіцяні в партії «За Україну»?
– Обіцянок нема. Буде дуже складана боротьба та багато роботи. Я не буду серед прихильників нової влади Януковича. Займатимуся розбудовою політичної партії. Я людина, якій легко працювати в опозиції. Добре знаю, що це таке.
– Ця партія має хоча б офіс на Волині? Відомо, що в приміщенні на Ковельській, де колись працювала «Наша Україна», зараз засідає «Єдиний центр».
– Ми готуємося до обласної конференції. Після цього формуватимуться районі осередки і визначимось з офісом. Партія в стадії розбудови.
– Повернімося до теми дискусій навколо присвоєння звання Героя України Степанові Бандері. Злощасний пункт 20 резолюції Європарламенту щодо ситуації в Україні від 25 лютого 2010 року – швидше не позиція більшості парламентарів, а яскраве свідчення того, що в Європі навряд чи відома постать Бандери. Власне, що говорити про Європу, якщо в Україні досі немає єдиної позиції щодо цієї особистості тільки через те, що частина українців живе стереотипами історії, писаної в радянські часи. Віктор Ющенко і команда, яка з ним працювала, очевидно, мала можливості, але нічого не зробила задля того, щоб цю ситуацію змінити. Чому так відбулося, з Вашої точки зору?
– Робота робилася Ющенком всі 5 років. Може не в достатній мірі. І знову ж таки, чого ви чекали? Як відчути роботу в цьому напрямку? Пам’ятники Бандері? Їх побільшало. Волинська облрада прийняла програму національно-патріотичного виховання. Багато хто вважає, що Ющенко видав Указ про присвоєння Героя України невчасно. Можливо. Але Ющенко робив ті кроки, за які відзвітував. І отримав таку підтримку. Мені важливо, що рішення прийнято. Триває серйозна дискусія, але це добре, бо деякі люди вперше дізнаються про Шухевича та Бандеру. Я був у музеї Бандери в лютому в Старому Угринові. Прекрасний музей.
– Він створений на теренах Західної України. Там, де майже не треба переконувати, що Бандера – герой. А що про Бандеру дізнавалися на Донеччині чи Луганщині?
– Багато з тих, хто приїздить в Івано-Франківську область, їдуть в той музей. Я згідний, що роботи було мало, але Ющенко більше зробив, ніж його попередники і, впевнений, наступники. СБУ розсекретило значну частину архівів. Суд було виграно, де засуджені організатори голодомору. Це важливі речі.
Ми в Луцьку також багато чого зробили за допомогою молодіжних організацій. Нещодавно провели смолоскипну ходу в пам’ять про 60-ту річницю загибелі Шухевича. За 19 років Незалежності України ніхто подібної акції не проводив.
Ющенка ж оцінять згодом. Він постраждав за те, що робив. Людям потрібна ковбаса, а тому вони за неї проголосували. Коли він піднімав тему Голодомору чи національно-визвольної боротьби 40-х років минулого століття, то його в одній частині України не розуміли… Сьогоднішня влада не зробить і краплі того, що зробив Ющенко, бо вона не зацікавлена…
– Наразі неофіційно ведеться дискусія щодо ймовірної зміни голови ОДА. Називається кілька кандидатур, нібито є шанси залишитися на посаді і в Миколи Романюка. Кого Ви хотіли би бачити на цій посаді, зважаючи на список претендентів та ті політичні реалії, які склалися в Україні?
– Я би дуже не хотів, щоб сюди присилали гінців з інших регіонів. Це буде великим мінусом для нашої області. В нас є багато потужних фігур.
Правда, я вважаю, що величезним мінусом для області буде й те, якщо нею керуватиме регіонал. В нашій області цю політичну силу підтримали лише 15 % виборців. Деякі представники партії регіонів, які розглядаються як претенденти на посаду, в мене викликають занепокоєння.
– Кого Ви маєте на увазі?
– Олександра Башкаленка. Він не знає державної мови, жодного дня не працював на державній роботі. Плюс поведінка на сесії обласної ради – конфліктна та не консолідуюча. Я вважаю, що таке призначення призведе до негативних наслідків. В тій ситуації, що склалася, на мій погляд, найбільш прийнятними кандидатом є той же Микола Романюк чи Володимир Бондар.
– Пана Бондаря не було на сесії. Це пов’язано з тим, що він є претендентом на губернаторську посаду?
– Це питання не до мене. Минулого разу він був на сесії.
– Наступне питання до Вас як до голови постійної комісії облради з питань сім’ї, молоді і спорту. Двоє волинян Юрій Костюк та Юлія Батенкова повернулися з Ванкувера з нагородами Паралімпійських ігор. Чи ініціюватиме комісія якісь нагороди для них від Волинської області?
– Так, ми будемо це робити. Незважаючи на труднощі з наповненням бюджету, страшну фінансову кризу, ми повинні на рівні області віддячити цим людям за їхні перемоги. Я з ними ще не спілкувався, але обов’язково зроблю це і з’ясую, що їм потрібно.
Окрім цього, хочу нагадати, що ми досі не дали квартири Надії Миронюк. Я постійно перебуваю в контакті з її матір’ю. Знаю, що ця сім’я живе у складних умовах. Це справа честі для нас – надати цю обіцяну квартиру. Невідомо, де поділося 250 тисяч гривень, які були виділені обласною радою. Буде формуватися бюджет, вимагатиму негайного вирішення цього питання, а також передбачити кошти для нагород цим паралімпійцям, про яких ви згадували. Що їм потрібно житло, чи, можливо, автомобілі, треба з’ясувати.
– Пане Ігоре, власне, окрім питання виділення квартир, яке в принципі є більш соціальним, а не спортивним, не спостерігається активності комісії щодо лобіювання якихось спортивних програм…
– Це пов’язано лише з тим, що коштів немає. В 2006-2008 роках було серйозне бюджетне фінансування, було перевиконання бюджету. Наша комісія ініціювала і виділення коштів на молодіжне кредитування, підтримували виділення коштів на програми, ініційовані управлінням з питань сім’ї, молоді і спорту. 2009 рік був дуже складним. Перевиконання бюджету не було. На мої звернення щодо фінансування тих чи інших питань приходили об’єктивні відповіді про відсутність коштів. Це – правда.
– Але все ж таки, складається враження, що Вашого лобізму більше у молодіжних програмах, аніж у спортивних.
– Мого лобізму – так. Але якщо аналізувати фінансування, то на молодіжну політику виділяється 500 тисяч, а на спорт – 9,5 мільйонів. Звичайно, мені ближча молодіжна політика, але більшість спортивних функціонерів підтвердять, що я відкрито підтримував їхні ініціативи.
– Зважаючи на Ваші спілкування зі спортивними функціонерами, яким є Ваше бачення виходу з кризи, яка до певної міри спостерігається в українському спорті? На останній Олімпіаді Україна залишилася без нагород.
– Треба працювати так, як працює футбол. Ті олігархи, які взяли під опіку клуби, вкладають величезні кошти в інфраструктури. Рівень вітчизняного футболу значно зріс упродовж останніх років. Варто дати можливості взяти під опіку бізнесу й інші види спорту. Бобслеїсти зовсім не мають бази для тренувань. Чув, що вони у Латвії тренуються.
– Ви позиціонуєте себе як український націоналіст. Як ставитеся до тих спортсменів, які залишають цю державу через погане фінансування і відсутність умов для тренувань? Якщо ми згадали про зимові види спорту, то пам’ятаємо про Олену Зубрилову, яка у свій час поїхала в Білорусь. Олена Савченко виступає за Німеччину. Є інформація, що швидше за все Тетяна Волосожар виступатиме під російським прапором.
– Я не можу звинувачувати їх. Але як патріот України засуджую. Хтось каже, що тут немає державницької підтримки, а там їм створюють умови для тренувань і результатів… Але якщо всі так робитимуть, то в нас не буде держави. Вчителі їхатимуть за кордон, працівники культури, лікарі… Патріотизм – це любов до своєї держави у будь-якому випадку, як би в ній погано не було. УПА воювали за Україну в той час, коли держави не було як такої, але вони своє життя віддавали за Україну. Тому я вважаю кроки тих спортсменів непатріотичними. Бог їм суддя.
– Чи виправить ситуацію, яка склалася, розділення Міністерства сім’ї, молоді і спорту? Як не мене, то всього лишень чиновників побільшає.
– Не погоджуюсь. Я – прихильник розділення Міністерства. Нема проблеми з чиновниками. В нас все робиться хитро. Віктор Янукович скорочує 20% чиновників в адміністраціях. Проте в нас 29 міністрів та віце-прм’єрів, в них працюватимуть цілі апарати. Про що ми говоримо? Щодо Міністерства сім’ї, молоді і спорту, то відомо, що спорт забирає 90% уваги і коштів.
– Як оцінюєте департамент міської ради, в якому працюєте, і чи правда, що Ви претендували на те, щоб його очолити?
– Про те, хто претендував, знає міський голова. Він приймав рішення. Департамент очолює Володимир Пащенко. Я вважаю, що в нього виходить. Він професійно підходить до вирішення окремих питань, залучає бізнес. Департамент створений тоді, коли почалася криза, тому оцінити його роботу важко. Ситуація в бюджеті – складна. Можливо, в цьому році ситуація покращиться.
– Якісь масштабні молодіжні заходи плануються, зважаючи на те, що Ви сказали про бюджет?
– Плануємо проведення фестивалю «Бандерштат». Планується ряд патріотичних заходів. Навесні відбудеться парад студентів «Студіналія». В минулому році ми проводили його за мінімальних коштів. Поки немає бюджету, складно про щось говорити. Бізнес слабко реагує на виділення коштів на молодіжні заходи. В усіх проблеми.
– Самі не хочете зайнятися бізнесом?
– Потенційно міг би, але в мене не лежить до того душа.
– Які маєте найближчі політичні плани?
– Плануємо створити потужну організацію «За Україну!» в області. Об’єднаємо людей патріотичних та оптимістичних, а це – велика проблема на сьогодні. Я брав відпустку, об’їхав усі райони в області, спілкувався із сотнями людей… Багато з них розчаровані. Я до таких не належу. Завжди порівнюю сьогоднішню ситуацію з ситуацією для воїнів УПА, які сиділи в криївках по 15 років і боролися.
Буду одним із тих, хто не дозволить новій владі робити кардинальні зміни на гірше чи здійснювати репресії. Національні питання в нашій області не будуть згортатися. Буду закликати всю опозицію цього не допустити. Якщо будуть місцеві вибори, то активно братиму участь на всіх рівнях.
– Ви згадували щойно про опозицію. Керівник фракції БЮТ Олександр Свирида заявив, що вони переходять в опозицію до влади. Ви будете разом?
– Побачимо. На останній сесії ми з депутатами від БЮТ зайняли принципову позицію. Це – факт. Це за тих обставин, що протягом останніх 4 років Ігор Гузь мав складні стосунки з депутатами БЮТ. Але наступають певні моменти, коли наші погляди збігаються. Але, як буде далі – побачимо.
