Мене зараз часто запитують, чим ти будеш займатись найближчим часом? В принципі як би це пафосно не звучало, але кажу як є: усуненням Януковича та його банди від влади.
Давайте будемо говорити чесно, сьогодні максимум на що здатна опозиція в парламенті, так це не дати провести антиукраїнські зміни до Конституції, блокувати трибуну, робити заяви і т.д. Але і це є проміжною перемогою опозиційних сил.
Наразі кожна нормальна та адекватна людина яка хоче жити саме в цій країні розуміє, що ще п’ять років з Януковичем і можемо забутись про перспективи. Як країни в цілому так і кожного особисто!
Тому ми повинні долучитись до спротиву. Очевидно у цього спротиву має бути три напрямки:
- Власне політичні партії, що будуть як в парламенті так і поза ним вести цю боротьбу.
- Громадські організації, що мають бажання та змогу доєднатися до цієї звитяги.
- Ну і власне ті кого це стосується в першу чергу – громадяни, ті хто можливо ніколи не вступить у партію чи громадську організацію, але в певний момент підставить своє плече організованому руху спротиву та вийде на майдан.
А тепер ключові моменти нашого спротиву. Їх на мою думку також три:
1. Банально готувати ґрунт для того аби кандидат від опозиційних сил переміг Януковича. Агітація, переконання, дискусії на кухні та роботі… Ну і готувати ґрунт і для того аби люди вийшли на майдан і були готові захистити свій вибір. На жаль у 2012 році українці цього зробити не змогли, якщо це повториться і у 2015 то «запийте холодною водою» перемогу, її просто вкрадуть.
2. Визначитись з єдиним кандидатом від опозиційних сил. Очевидно це є важке завдання. Хто є у розкладах? Тимошенко, Яценюк, Кличко та Тягнибок. Інших лідерів котрі можуть претендувати на цю роль не бачу і не треба розказувати про Гриценка з його 2,3% і хорошими ідеями. Президентом України повинен стати лідер, що здатен об’єднати опозицію та громадян. А тому претендувати на таку роль мають лідери політичних партій, що пройшли до парламенту. А опозиційні партії загалом отримали довіру більшості виборців країни… Тому треба сідати, визначатись і домовлятись.
А тепер по кандидатів:
- Тимошенко очевидно не випустять з-за ґрат, а якщо і випустять то взяти участь у виборчих перегонах не дадуть. Це так на 99% Хоча переконаний у неї найбільші шанси на перемогу!
- Яценюк повинен зробити ряд правильних кроків. В першу чергу очолити депутатську фракцію Об’єднаної опозиції «Батьківщина» у ВР, переконати Тимошенко у тому аби вона його публічно підтримала і переконати лідерів партій, що входять до ОО у тому аби вони його також підтримали. Створення єдиної партії при цьому зовсім не обов’язкове. Можна створити блок, як це було на парламентських виборах. Після цих кроків у Яценюка найбільші шанси.
- Кличко повинен дати відповідь на питання, що робити з політичним розкладом у Києві!? І чи візьме він участь у виборах у якості кандидата на посаду міського голови. Окрім того одне з його головних завдань це не дати протушкуватись власній фракції у ВР, а там кандидатів на таку місію більш ніж достатньо. Хоча в принципі у Кличка достатньо великий шанс на участь у другому турі. Особливо якщо буде «сприяння» з Банкової. Переконаний такий суперник для неї зручний.
- Тягнибок має найпростіше завдання. Всім зрозуміло, що у зв’язку з чіткими задекларованими ідеологемами шансів у нього немає. Тому шлях простий – адекватна участь у першому турі перегонів, а це 10-15% та подальша спільна робота на перемогу опозиції у другому турі.
3. Ну і головне. Програма дій після перемоги та кадри готові цю програму втілювати. Поки ні зрозумілої програми на адекватних кадрів опозиційні сили презентувати не змогли. Це знову ж таки, всі ці міністерства, комітети, обласні та районні державні адміністрації, управління та відділи. А це десятки тисяч службовців. Де їх взяти? Опиратися тільки на кадри епохи Ющенка не вихід, там було багато достойних людей, але потрібні нові люди здатні забезпечити зміни. Зміни на які чекатимуть люди.
Десь так…
