ВолиньPost: – До речі, як Ви оціюєте перехід Гузя до «Фронту Змін»?
Борис Клімчук: – Чесно? Очевидно, в цього хлопця будуть перспективи. Але… «А тогда ещё был снегопад, снегопад и свобода писать по снегу…» Є сніг – він пише по ньому. Але сніг розтане швидко.
Я не знаю його досконало. Якби він був мій учень, якби він працював зі мною, я би його знав ліпше. Я не знаю, який він усередині, мені не відома його мотивація. Якщо просто влада – то це погано. Велика політика потребує людей з певним досвідом. В Ігоря його немає. Необхідна світоглядна база з багатьох суспільних та економічних процесів, розуміння того, що не можна людей ділити на наших і німців.
Політика – це економіка, економіка – це політика. Де Гузь у цих процесах, як він орієнтується в цьому? Я цього просто не знаю.
Багато молодих людей, які прийшли в політику і за часів Кучми, і за часів Ющенка – вони нагадують мені серфінгістів. Став на серф, осідлав хвилю – тебе знімають камери, «Ура!». Красиво, захоплююче. Потім – хляп на землю. Знову би вибратися на хвилю, а хвилі немає.
Хоча Ігор мені дуже симпатичний. Молодий, проривний, такі люди потрібні. Я йому бажаю успіху і не вважаю своїм ворогом. І мені здається, що він мене також. Він на мене так дивиться, коли я його трішки під’юджую, ух! Але він видається щирий у своїх прагненнях, баченнях. Все залежить від того, які в нього боси, як його поведуть по життю.
Мене тривожить, що так легко руйнуються команди, міняються лідери. Те, що молоді люди пробують вловити політичну кон’юнктуру і «сісти на хвіст». Мене тривожить ранній тонкий нюх на «вождя».
