За останньою інформацією Анатолій Гриценко та його “Громадянська позиція” визначились зі своєю виборчою стратегією і як на мою думку обрали абсолютно хибний шлях. Ті політичні партнери, котрих Анатолій Степанович обрав собі в союзники, а по суті або вже приєднав до «Громадянської позиції» або зробить це протягом місяця-другого, не лише не додають йому плюсів, але й в цілому перекреслюють будь яку майбутню перспективу. Зокрема серед них:
- Українська партія яку очолює відомий на Прикарпатті олігарх та по сумісництву міський голова Калуша Ігор Насалик. Варто зазначити, що будучи народним депутатом, він змінив багато фракцій, але зокрема встиг побувати у фракції «Регіони України». Після місцевих виборів 2010 року його політичні побратими – депутати Івано-Франківської обласної ради, а їх там пройшло достатньо, аж 14 осіб, дружно проголосували за кандидатуру на посаду голови облради від Партії Регіонів – тодішнього міністра охорони здоров’я Зіновія Митника. Звичайно ж Митник не став головою, так як депутати від Свободи, Батьківщини, Фронту Змін, Нашої України та інших опозиційних партій обрали на цю посаду свободівця Олександра Сича. Як то кажуть заявка достатня для того аби виборці не лише на Прикарпатті, але й на загальноукраїнському рівні зрозуміли звідки ростуть ноги в цієї політсили.
- Народно-демократична партія на чолі з імпозантною Людмилою Супрун, котра запам’яталась тим, що короткий час була керівником бюджетного комітету Верховної ради України. Свого часу у 1998 році НДП будувалась як партія влади, що стояла на сторожі інтересів Леоніда Кучми. На парламентських виборах 2002 року вона бере участь в блоці «За єдину Україну!» і цим багато, що сказано. Цікаво чи увійде до об’єднаної партії, член політради НДП Валерій Пустовойтенко і яке місце у виборчому списку йому буде надане?
Коли Гриценко проводив переговори з Яценюком, Катеринчуком, а в останній час з Кличком я вважав, що це – правильний підхід. Адже така невелика партія як «Громадянська позиція» повинна блокуватись з більш рейтинговими партнерами і в результаті давати можливість самому Гриценку більш ефективно доносити свою правду до виборця в ширшому об’єднанні. І насправді не важливо чи був би це союз з опозиційним «Фронтом Змін», Європейською партією України чи партією «УДАР».
Думаю після таких політичних кульбітів ніхто не буде сумніватись у тому, що «Громадянська позиція» візьме самостійну участь у парламентській виборчій кампанії 2012 року. Тепер ж зв’язки Гриценка з олігархами, політичними силами сумнівного ідеологічного підґрунтя або ж просто з нафталіновими політичними діячами кінця 90-их остаточно перекреслять і без того слабку перспективу, а головне підтримку виборця котрий сприймав Гриценка як політика-одинака, проте безкомпромісного у своїх переконаннях.
Хіба не так? Спробуйте заперечити!
p.s. Свого часу, наприкінці січня цього року, я вже дещо писав з цього приводу: «Гриценко як «баба-яга» української опозиції».
