Вночі рушаю до Києва для участі в опозиційній акції, як і багато з Вас.
І знову чую одні і ті ж мантри: акція нічого не досягне, це пустий випуск пару, лідери опозиції не здатні запропонувати адекватних рішень та візій, все це в пусту, ми нікому не віримо, перспектив перемогти режим не має.
НАРОД, ОТ СКАЖІТЬ, А ЩО ВИ ХОЧЕТЕ? Аби завтра ми взяли штурмом Банкову чи Грушевського? Чи підвісили на березі вниз головою Януковича чи Азарова? Ви хочете почути на мітингу план розвитку країни на 20 років вперед? Він потрібен, але при чому тут мітинг? Що ще? Якого результату Ви хочете від протестного мітингу де зберуться декілька десятків тисяч українців, що маніфестують проти влади окупантів?
Тільки не треба ля-ля про готовність до збройного заколоту, Янукович вже три роки при владі і нічого подібного не було і я так розумію не планується)
Ну давайте заглянемо в історію. Я долучився до громадсько-політичного руху у 1999 році і вже через рік розпочалася малочисельна, але наступальна акція «Україна без Кучми!», на жаль її не підтримало українське суспільство, але вона дала сигнал, що в Україні є радикальна опозиція. Далі акція «Повстань Україно!» яка зібрала у Києві десятки тисяч протестантів, об’єднала всіх незгідних з режимом Кучми – Ющенка, Тимошенко, Мороза і навіть продажного та антиукраїнського Симоненка. Далі було «Співоче поле» де ми десятитисячними колонами пройшли по Києву до ЦВК. Далі десятки інших заходів і мітингів і лише в листопаді 2004 року Помаранчева революція.
На мій погляд реальних підстав скинути сьогодні режим Януковича не має, наш час – 2015 рік і це президентські вибори, до них лишається півтора роки і за цей період ми повинні розбудити людей, зокрема і через участь у таких заходах як завтрашній мітинг.
Для нашої перемоги має бути три базиси:
- узгодження єдиного кандидата в президенти
- опрацювання та озвучення плану дій після перемоги, як ми разом повинні змінити нашу країну
- підбір кадрового потенціалу для зайняття відповідних посад по всій вертикалі влади, від міністрів до голів РДА
І ще про опозицію, вона може подобатись чи ні, але до 2015 року ми маємо ті опозиційні партії та лідерів які представлені у Верховній раді і за яких проголосували майже 50% українців. Так представники «Батьківщини», «УДАРу» та «Свободи» мають десятки мінусів та зауваг, так само як і Тимошенко, Яценюк, Кличко чи Тягнибок, але іншої опозиції у нас не має.
Хто там далі був за результатами виборів до парламенту? Ющенко, Ляшко та Королевська! Вони опозиція? Пройшло півроку, але на опозиційному обрії не з’явився хтось інший.
В майбутньому будуть нові парті, організації та лідери і вони вже створюються та ведуть розбудову. Це правильно і так має бути, але основний фронт триматимуть саме представники політичних формувань представлені у ВР, і саме серед цих людей є майбутній український президент, прем’єр-міністр, міністри, голови ОДА і т.д.
Тому давайте менше сіяти розчарування, активізовуватись в усіх можливих політичних чи громадських формах і наступати! Багато, що буде розчаровувати та не подобатись, але треба зціпити зуби і боротись!
