Онука учасника національно-визвольного руху за незалежність України, політв’язня Миколи Куделі має отримати квартиру, яку їй обіцяла надати влада ще 3-4 роки назад. З відповідним запитом під час другого засідання 8 сесії облради 29 грудня звернувся депутат Ігор Гузь.
Він нагадав колегам про те, що онука Куделі після його смерті передала речі діда до обласного краєзнавчого музею. За це влада області пообіцяла надати їй квартиру, однак до цього часу питання так і не вирішилося.
Ігор Гузь стверджує, якщо «обласна влада, яка була тоді, не змогла виконати обіцянку, то нинішня влада має взяти це питання на контроль».
Депутат запевнив, що за потреби готовий надати чиновникам усі допоміжні документи.
Депутат облради, голова ОДА Борис Клімчукзауважив: «Ми займаємося цим питанням більше року. Були рішення Бондаря, Романюка, Грицюка… гроші передані фірмі – 156 тисяч, вирішили «інвестнути», а фірма «лопнула». В мене є доручення до прокурора області, щоб розібрався з цією ситуацією».
Матеріал з Вікіпедії:
Мико́ла Па́влович Куде́ля (* 10 березня 1914, Буяни Луцького повіту на Волині — † 29 червня 2004) — український шевченкознавець. Учасник національно-визвольного руху за незалежність України. Політв’язень.
Закінчив два класи сільської школи, згодом знання здобував самотужки. В 1927 році в селі була відкрита філія Товариства «Просвіта» і Микола Куделя став одним з її членів.
Пізніше, після закриття польською владою цієї культурно-освітньої організації, він прилучився до роботи у товариствах «Сільський Господар», «Відродження», кооперативі «Добробут».
З 1932 року Микола Куделя — член Організації Українських Націоналістів (ОУН). Саме за культурно-національну діяльність він був у 1939 році заарештований польською поліцією і ув’язнений. Незабаром після звільнення був вдруге арештований і ув’язнений радянськими органами. 23 червня 1941 року пережив страхіття розстрілу енкаведистами в’язнів Луцької тюрми. Після війни відбув заслання на Колимі.
У 1956 році з підірваним здоров’ям Микола Куделя повернувся на Волинь, влаштувався на роботу шахтарем у Львівсько-Волинському вугільному басейні, згодом працював у рідному селі. 30 червня 1993 року волинською прокуратурою він був реабілітований.
Микола Куделя — відомий в Україні збирач Шевченкіани, організатор музею-світлиці Кобзаря у рідному селі. Численні його статті, дослідження, окремі спогади друкувалися у місцевій пресі — газетах «Волинь», «Народна справа», «Слава праці», київських журналах «Самостійна Україна», «Зона». Автор автобіографічних книг «Кобзар у моєму житті» (1998 р.), «Під мурами Луцької тюрми» (2001 р.), «Пекло Колими» (2002 р.). Після смерті Шевченкіану Миколи Куделі було передано до Волинського обласного краєзнавчого музею.
За велику подвижницьку працю у справі збереження духовних цінностей 14 липня 1994 року Волинським обласним відділенням Українського фонду культури М. П. Куделі присвоєно звання лауреата премії «Одержимість». 22 травня 1997 року у Каневі, на Чернечій горі, йому було урочисто вручено Диплом Лауреата премії Всеукраїнського благодійного культурно-наукового фонду імені Тараса Шевченка.
У 1995 році була заснована обласна премія імені Миколи Куделі, яка присуджується за просвітницьку, пошукову, краєзнавчу роботу, популяризацію досягнень національної культури шляхом створення книжкових, музейних зібрань, колекцій, організації заходів із вшанування життя і творчості видатних діячів культури. Вона вручається до дня народження Тараса Шевченка. Першим лауреатом її стала Москалюк Валентина Василівна — завідуюча науково-методичним відділом Державної обласної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки.
