«Хроніки Любарта» поспілкувалися з депутатом Волинської обласної ради Ігорем Гузем. Говорили про «Фронт змін», майбутні вибори до Верховної Ради та політичну ситуацію в області.
- Нещодавно ви стали керівником виборчого штабу «Фронту змін» у Волинській області. Яким чином потрапили на цю посаду? Хто вас лобіював?
- Я перейшов до «Фронту змін» з партії «За Україну!». Мою позицію підтримало правління Луцької міської організації, і до «Фронту» влилася майже вся обласна організація, всі наші депутати, всі мої колеги. Тобто це консолідоване рішення. Аргументи були простими. На сьогодні, вважаю, є три проукраїнські політичні сили, що повинні бути у Верховній Раді: «Батьківщина», «Фронт змін» і «Свобода». Менші партії, які можуть відривати голоси, мають шукати порозуміння з цими політсилами і йти на вибори спільним фронтом. Ми вважали, що для нас найближчою є партія Арсенія Яценюка.
Не буду приховувати, що вважаю Арсенія Яценюка чи не єдиним політиком у державі, який реально може кинути виклик Вікторові Януковичу в 2015 році. Очевидно, є фактор Тимошенко, але з цим питанням чимало складнощів.
Що стосується лобіювання, то я мав зустріч із Миколою Мартиненком, який є керівником штабу «Фронту змін». Ми обговорювали політичну ситуацію в області, і не тільки. Відтак зустрічався з Арсенієм Яценюком, який і призначив мене на посаду керівника виборчого штабу на Волині.
- Чи не вважаєте ви, що ця посада є номінальною? Адже поки немає виборчого процесу, а отже, ваш вплив на події в осередку партії не є вирішальним…
Гадаю, з часом побачимо, номінальна вона чи ні. Вважаю, що це нормальна робота. Я маю досвід проведення виборчих кампаній. Ще 2001 року брав участь у виборчій кампанії блоку Віктора Ющенка «Наша Україна» й сам став депутатом Луцької міської ради.
Що стосується впливу, то на сьогодні я вже є членом Ради обласної організації партії «Фронт змін». Нині йдеться про формалізацію моєї присутності у Волинській обласній раді, маю на увазі входження до фракції та інші речі. Тому гадаю, що маю достатньо важелів, щоб впливати на перебіг подій в організації.
- Є кілька версій, як ви потрапили до «Фронту змін». Одна з них – що за вас замовив слово Ігор Єремєєв, з яким маєте нормальні стосунки і спільно розв’язуєте якісь питання. Друга – вас лобіював Микола Мартиненко…
- Не знаю ні про які впливи Ігоря Єремєєва на цю ситуацію. І думаю, що їх немає.
Що стосується Миколи Володимировича, то очевидно, що він як людина, яку двічі обирали від Волині народним депутатом і яка знає політичну ситуацію в області, впливав на ці рішення. Не приховую, що ми з ним мали низку зустрічей, де обговорювали різні питання.
- До Верховної Ради плануєте балотуватися по мажоритарному виборчому округу?
- Це залежатиме від кількох факторів. По-перше, я не прихильник олімпійського принципу «брати участь заради самого процесу». Якщо брати участь у виборах, то треба вигравати. А для того щоб вигравати, треба: а) мати порозуміння з іншими політичними силами в області й на центральному рівні, передусім із «Батьківщиною»; б) узгодити фінансові моменти; в) зважити на те, ким стратегічно мене бачитиме партія – керівником штабу чи кандидатом.
Але я не приховую, що маю політичні амбіції.
- А якщо вирішите балотуватися, чи будете йти по Ковельському виборчому округу?
- Важко сказати. З одного боку, я обирався в обласну раду від Старовижівського виборчого округу. Переміг на мажоритарці голову райдержадміністрації від Партії регіонів. А цей район, як відомо, входить до Ковельського виборчого округу.
З іншого – я виріс і живу в Луцьку. Тому поживемо – побачимо.
- Чи не вважаєте, що крок, коли вас прийняли до «Фронту змін», може бути одним із кроків багатоходівки, коли по Ковельському округу висунуть кілька опозиційних кандидатів, а в результаті переможе кандидат від влади. Припустімо, хтось із братів Смітюхів.
- Я є прихильником єдності демократичних сил. Вірю в те, що домовитися вдасться.
Що стосується багатоходівок, то мені здається, що сьогодні про це зарано говорити. Звісно, будуть якісь технології.
- Ширяться чутки, що волинський «Фронт змін» контролює голова ОДА Борис Клімчук. Тобто будь-які кадрові призначення на рівні області, на рівні Луцька не можуть відбутися без попередніх консультацій київських партійців із Київським майданом…
- Я про такі факти не знаю. Вважаю, що і на обласному рівні, і на всеукраїнському люди керуються інтересами «Фронту змін». Те, що хтось може мати дружні стосунки з Борисом Клімчуком чи з кимось іншим, – це друге питання.
Але за мій недовгий період перебування в партії я не побачив, що Борис Клімчук ухвалює якісь рішення у «Фронті змін». Цього немає.
- Яких змін варто очікувати в обласній раді у контексті «Фронту змін»?
- Я не змінюю жодного акценту у своїй діяльності в обласній раді. І на моє особисте несприйняття режиму Януковича вступ до «Фронту змін» не вплинув.
Що стосується членів партії, то до наступної сесії, яка буде у грудні, гадаю, ми визначимося з форматом взаємодії. Сьогодні маємо депутатів Кошельника, Кравчука, Гузя, які є членами «Фронту змін». Є питання по Василю Столяру, який обирався від цієї політсили. Але переконаний, що позиція партії в облраді й далі буде активною.
- Коли Святослав Кравчук був головою «Фронту змін», ви заявляли, що не співпрацюватимете з цією політичною силою саме через нього. Як нині складаються ваші стосунки з Кравчуком?
- Святослав Євгенович – адекватний політик нашого краю. З його подачі «Фронт змін» підтримав мене на виборах у Старовижівському округу. Просто після місцевих виборів до позиції Святослава Кравчука мав певні зауваги. Та й не бачив себе під його керівництвом. Сьогодні виконувачем обов’язків голови осередку партії є Олександр Пиза, і ми з ним знаходимо спільну мову.
- Ваш вихід із партії «За Україну!» наразився на шквал критики, зокрема й від ваших колишніх однопартійців. Як ви розійшлися і чи підтримуєте стосунки з В’ячеславом Кириленком?
- Кириленко – адекватний політик, патріот, принциповий опозиційний діяч. Але якісь зауваги з його боку та з боку партії вважаю не зовсім правильними. В’ячеслав Кириленко змінив не менше партій, ніж я. Він був членом Руху, УНП, «Нашої України», «За Україну!». І я не вважаю, що це погано для нього, адже він тримався проукраїнської лінії. У нас партійна система тільки формується. Одні партії створюються, інші – зникають. Це питання умовне. Головне – не торгувати своєю совістю та принципами. А політичні партії – це лише інструмент для досягнення якоїсь мети, відстоювання інтересів виборців та своєї держави.
Наразі не маю наміру когось звинувачувати, це мені нецікаво. Але наведу такий факт: востаннє політрада партії «За Україну!» збиралася в грудні 2010 року. Політрада – це збори керівників обласних організацій та народних депутатів. Далі я не буду розшифровувати. Для тих, хто в політиці, це багато про що говорить.
Я бажаю партії «За Україну!» всього найкращого. Понад те, сподіваюся, що В’ячеслав Кириленко з колегами з часом підсилить «Фронт змін». Тим більше що такі переговори не один місяць тривали.
- І далі працюєте помічником народного депутата Кириленка?
- Ні. Після виходу з партії «За Україну!» написав заяву про звільнення. Моя трудова книжка ще у Верховній Раді, але до грудня, гадаю, залагоджу всі питання з офіційним працевлаштуванням.
- Яка нині ситуація з офісом молодіжної громадської організації «Національний Альянс», яку ви очолюєте?
- Луцька міська рада ухвалила рішення про пільгову оренду для нашої організації. Проте прокуратура опротестувала це рішення. Впевнений, що не без втручання обласної влади. Комусь дуже муляє діяльність «Національного Альянсу» та фестиваль «Бандерштат», який організація проводить.
Але я переконаний, що міська рада не підтримає на сесії протест прокуратури і договір оренди таки буде підписано. Якщо офіс все ж таки заберуть, то ми з колегами готові до останнього відстоювати свої інтереси.
Андрій Лучик, “Хроніки Любарта“
