Депутат Луцької міської ради, голова Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Національний Альянс» Ігор Гузь поділився своїми думками з приводу майбутніх виборів луцького міського голови та дав оцінку діяльності нинішнього мера – Антона Кривицького. Тому сьогодні пропонуємо інтерв’ю з відомим молодим політиком та громадським діячем.
– Наближаються вибори і незабаром громадськість нашого міста буде обирати нового мера і очевидно стане на роздоріжжі: за кого ж проголосувати, за нинішнього мера чи за когось іншого? Але за кого? Що скажете з цього приводу?
– Виборчий процес, який триває зараз в нашій державі, безумовно, торкається і Луцька, в якому, на жаль, після Помаранчевої революції міська влада не змінилась на відміну від влади в межах області та держави. На мою думку, команда сьогоднішнього мера сповідує застарілі принципи керівництва і не зовсім чесні та прозорі методи управління містом. Тому в результаті виборів 2006 року мають прийти нові люди з новим баченням, люди, нескомпроментовані участю в корупційних схемах. Це повинні бути люди, які діятимуть згідно тих принципів, які проголошувались на Майдані.
– Але ж чимало лучан довіряє нинішньому меру?
– Проблема полягає в тому, що за 15 років Антон Федорович, як показують соціологічні дослідження, «заслужив» стійкий електорат в межах 25 %. Але це лише ¼ лучан – тих мешканців нашого міста, яким подобається його методи керівництва, його дії. А от 75 % лучан дотримуються іншої точки зору. І ці люди будуть голосувати проти Кривицького.
– За кого ж тоді зможуть проголосувати ті лучани, які невдоволені роботою нині діючої мерії?
– Я думаю, тут важливим буде те, чи зможуть помаранчеві сили за певний період часу до виборів узгодити єдину кандидатуру як противагу нині діючому меру. Це перш за все стосується Блоку «Наша Україна», Блоку Юлії Тимошенко, Соціалістичної Партії, Українського Народного Блоку Костенка і Плюща і Блоку «ПОРА-ПРП». Але я вірю в ці політичні сили і в мудрість їхніх керівників. Звісно, це складний процес, але якщо грамотно до нього підійти, то ці політичні партії зможуть домовитись і висунути єдиного альтернативного кандидата.
– Антон Федорович знову балотується на посаду міського голови. Чи не думаєте Ви, що лучани знову повірять передвиборчим обіцянкам Кривицького?
– Знаєте, сьогодні люди вже не вірять передвиборчим обіцянкам і не купляються на промовисті гасла. Люди зараз вірять реаліям. Адже якщо мер заявляє, що буде фонтан, то фонтан має бути. Якщо мер заявляє, що буде перехід, то він має бути. Якщо міський голова заявляє, що на залізничному вокзалі повинен бути міст, значить він повинен там з’явитись. Якщо Антон Федорович стверджує, що приділяється увага програмі «Околиця», то принаймні якийсь баланс між околицями міста і центром лучани повинні бачити. А виходить по-іншому: 90 % коштів міська влада вкладає у розбудову центральної частини міста і робить його надто привабливим, а в той же час околиці міста залишаються занедбаними. Тобто на сьогоднішній день люди вірять реальним діям, але дій, на жаль, дуже мало. Наступний важливий момент – це корупційні скандали, які зараз огортають Луцький міськвиконком. Я маю на увазі нещодавній конфлікт, який стосується начальника відділу по координації роботи міського пасажирського транспорту Федора Корецького. Наступний чинник – скандал навколо музичної школи, де задіяна дочка Кривицького.
Знаєте хто першим покидає судно корабля?.. Ось саме таких тварин нагадують мені сьогодні чиновники Луцького міськвиконкому, які задіяні у скандальних справах. Цікаві речі відбуваються зараз у житлово-комунальній сфері. Когось звільняють, хтось, нібито переводиться працювати до Києва.
– Хочете сказати, усі ці тенденції наводять лучан на думку, що меру більше довіряти не можна?
– Саме так! Але питання в політичних силах, які візьмуть на себе відповідальність за ту єдину людину, яка стане реальною альтернативою Кривицькому. Вони повинні показати, що пропонують не просто хорошу кандидатуру на посаду міського голови. Вони мають показати, що у владу йдуть їхні політичні сили помаранчевого забарвлення., ті люди, які готові, а найголовніше мають моральне право після подій Помаранчевої революції взяти на себе відповідальність за місто. Знаєте, це все нагадує подружнє життя, коли протягом 15 років спільного життя звикаєш до людини, а тим паче до її недоліків. Так само з мером. Якщо він щотижня на оперативній нараді про щось говорить, незалежно добре чи погано, то ти до нього звикаєш як до людини, яка вже довгий час керує твоїм містом. Тому безумовно дуже багато людей ставиться із скепсисом до тих, про кого чує мало або вперше. Але, я вважаю, що серед людей, які будуть балотуватись на посаду міського голови, достойна кандидатура знайдеться.
– Ігоре, Ви як депутат міської ради неодноразово піднімали питання про незаконне будівництво в нашому місті. Як Ви вважаєте наскільки визначальною є роль міської влади у врегулюванні цього питання?
– Це надто складне питання і його значимість не можна применшувати. Адже кількість так званої «вільної» землі комунальної власності в місті Луцьку з кожним роком катастрофічно зменшується. Тому самовільна забудова – надзвичайно актуальна проблема для нашого міста. Навести порядок повністю, мабуть, неможливо. Для цього є юридичні підстави. Але міська влада не зацікавлена навести навіть елементарний лад, оскільки якщо прийняття тих чи інших рішень здійснюється закрито, завуальовано, то є можливість розвитку корупційних схем.
– Ви як активний учасник Помаранчевої революції можете цілком об’єктивно проаналізувати участь Антона Кривицького у революційних подіях. Скажіть, то яку ж роль відіграв Антон Федорович в тій революції?
– Справді питання участі нашого міського голови у Помаранчевій революції неоднозначне. Пам’ятаю, коли двадцятитисячна маса прихильників Віктора Ющенка прийшла до Луцької міської ради, де в той час була терміново скликана сесія, на яку було винесено одне питання – підтримати Віктора Ющенка, визнати його народним Президентом України і не підпорядковуватись рішенням команди Януковича, ЦВК. Антон Кривицький був проти такого рішення і свою позицію відстоював. І лише під тиском ряду депутатів та зовнішнього тиску мітингуючого помаранчевого народу наш мер вийшов до народу і зачитав рішення сесії міськради. Але в той революційний момент ми не думали про Кривицького і його політичні переконання. Тоді стояло єдине завдання – Луцьк має внести свою лепту в перемогу народного Президента Віктора Ющенка.
