На моє здивування Меморандум ректора Українського Католицького Університету про відвідини УКУ представником Служби Безпеки України викликав велику дискусію в суспільстві, привернув увагу ЗМІ та й чиновників. Зокрема, Ганя Герман заступилася за ректора, та й Хорошковський хоче зустрітись та перепросити за такі дії своїх підлеглих. Не все ще втрачено у цій країні…
Напевне 99% керівників вищих навчальних закладів підписали цей лист і навіть не спробували протестувати. Рабська психологія та боязнь втрати своєї посади.
Але така система взаємовідносин працівників СБУ ні для кого, хто проводить активну діяльність в правому русі, не є секретом. Наведу Вам відомі мені факти діяльності працівників нашої спецслужби по відношенню до тих середовищ, до яких я мав приналежність останні одинадцять років. При тому хочу зазначити, що я ніколи не належав до самих «буйних» суб’єктів, хоча в такому тихому регіоні як Волинь моя діяльність кваліфікувалась як достатньо радикальна, особливо в 1999-2001 роках, коли я належав до воєнізованої організації «Тризуб» імені Степана Бандери та був активним учасником кампанії «Україна без Кучмии». Отже про факти:
1. За весь час діяльності політичної організації працівники СБУ проводили численні спроби просунути в стуркутуру своїх сексотів в основному завербованих на історичному та юридичному факультетах студентів, та й не тільки там. Студентів годують обіцянками допомагати по життю, зокрема влаштувати на працю в спецслужби. Таких виявлених «стукачів» уже з десяток, а скільки невиявлених!? Їхні завдання прості як двері – моніторити ситуацію в організації на предмет радикальних дій, можливих конфліктів всередині самої структури та іншої потрібної інформації.
2. Майже за всіма лідерами політичних та громадських організацій закріплені відповідні працівники політичного відділу СБУ, що повинні налагодити принаймні діалог з активістом, а при потребі упередити дії тієї чи іншої організації. Скажімо одна з останніх спроб вплинути на нашу організацію була викликана бажанням чекістів не дозволити організовувати спалення прапору російського ЄСМ на Говерлі після актів вандалізму над українськими символами на цій найвищій географічній точці України. Правда з нами такі спроби ні до чого не приводять і працівники у звіті в черговий раз пишуть про непоступливість того чи іншого лідера, що має погіршити його політичне життя в майбутньому.
3. Офіси, в яких за ці роки знаходились наші організації постійно прослуховувались. У першу чергу це стосується телефонів, хоча в окремих випадках були спроби встановити апаратуру для прослуховування самого приміщення.
4. Свого часу перед подіями помаранчевої революції активізувалась система зустрічей з активістами організацій з метою залякування та спроб переконати залишити політичну діяльність. Аргументи наводились в основному однакові для всіх: для чого лізти у вогонь, вас використають як сміття, ваші лідери уже придбали квартири і машини, а ви за ідею працюєте і т.д. Одного разу на елементарний гачок попався в той час вже досвідчений мій колега, що після однієї з таких зустрічей підписав ряд документів ніби про нерозголошення державної таємниці, а потім його цим пробували шантажувати.
5. Багато роботи свого часу було у приквартированих до навчальних закладів працівників СБУ, що безпосередньо контактували з режимно-секретними відділами і проводили роботу по виявленню особливо активних та радикально налаштованих студентів. При Ющенку таке прикріплення чекістів до навчальних закладів відмінили.
Це самі основні напрямки роботи спецслужби з громадськими та політичними організаціями, що за їхніми критеріями є радикальними і можуть нести якусь небезпеку державі.
Треба визнати, що найактивніше така робота велась за час президентства Леоніда Кучми, і особливо під час акцій «Україна без Кучмии» та справи Георгія Гонгадзе. Вже за президента Віктора Ющенка відбулось поступове згортання політичної активності СБУ і це було відчутно. Можливо представники тих сил, що були в радикальній опозиції до помаранчевої влади мають іншу думку, але націоналістичний сегмент політикуму якогось реального пресингу за ці п’ять років не відчував.
Думаю тут справа не тільки в Ющенку, але й у цивілізованому підході до розвитку української спецслужби кадрового дипломата Валентина Наливайченка.
Події, що розгортаються сьогодні мають всі шанси повернути СБУ з розряду тих структур які мають здійснювати моніторинг українського політикуму на предмет загрози національним інтересам та протидії таким проявам, в розряд активної репресивної машини, що буде задіяна проти опозиційних сил.
Найбільше, що боїться будь-яка спецслужба – це розголос! Розголос їхній дій, що буде поширений на широкі громадські та медійні кола. З прізвищами та фактами, з готовністю відверто виявляти факти політичного тиску.
Як воно буде – побачимо, але спроба Кучми задіювати цей механізм для боротьби з опозицією не дав свого результату. Хоча є й невтішні приклади в інших державах. Це зокрема, тоталітарна машина Лукашенко, де КГБ ось уже 15 років є дамоклевим мечем над головами білоруських опозиціонерів. І треба сказати, що цей меч справно виконує покладені на нього функції.
