В неділю їздив по селах свого виборчого округу і останньою точкою стало село Нова Воля. Приїхали туди вже десь після 20:00, але на зустріч прийшло семеро жителів, при тому, що всього їх там живе біля двадцяти. Всі жителі вже пенсіонери, село реально вимирає, ще з десяток років і його на карті просто не буде.

Але що цікаво, ті, хто прийшли справляли враження абсолютно щасливих людей. Вже в літах, але з вогником в очах. Без зайвих думок про якісь метушливі справи та проблеми. Кажуть привозять хліб раз в тиждень і пенсію дають, то жити можна. Живуть як одна сім’я, один одному допомагають, радіють кожному новому дню. Гордяться бабою Варкою, яка має 101 рік, але при хорошій пам’яті і готова годинами розповідати як жилося за Польщі. Шкодують, що ніхто до них не їде поселятися, в селі десятки хатин які пустують, але не мають власників.

Люблю Полісся, воно щире, добре, трохи наївне, але з міцним життєвим стрижнем любові до життя…


Попередня новинаНарада Наступна новина"Пагоня"