Протистояння між героями Помаранчевої революції в Києві, а, відповідно, злагоди поміж політиками з колись єдиного коаліційного табору немає і в Луцьку. Складається враження, що колишні помаранчеві партнери борються один з одним ще жорсткіше, ніж з їхнім колись спільним опонентом Кучмою та його однодумцями…
Волинські бютівці ініціюють сесію для того, щоб прийняти звернення до Президента, аби той помирив демократичну коаліцію. «Нашій Україні» документ, запропонований як проект рішення ради, видається не лише неприйнятним, а й провокаційним. Пізніше дехто із журналістів назве дійство, яке відбувалося у сесійному залі облради 10 вересня театром одного актора. Депутат від «Нашої України» Ігор Гузь того дня був точно в центрі уваги. Він і звинувачував голову облради у фальсифікації голосування, в моменті знаходячи свідків; і вправно керував молодими людьми, які прийшли на сесію, як на мітинг – з плакатами; і російський прапор демонстративно дарував Анатолію Грицюку. На думку голови облради, дії пана Гузя були далекими від імпровізації. В будь-якому випадку сесія перетворилась на яскраве шоу для телебачення. Кожен намагався досягти своєї мети…
– Пане Ігоре, на сесії облради – черговий конфлікт, а Ви – його фігурант. Голова обласної ради Анатолій Грицюк те, що відбувалося назвав Вашою ж домашньою заготовкою. То Ви дійсно наперед готувалися до того, щоб не пропустити позитивного голосування по єдиному питанню порядку денного?
– По-перше, сесію не варто було збирати. Завдання ж стояло зберегти коаліцію, а цією сесією на Волині зробили те, що було. Які мої заготовки? Є фальсифікація збоку апарату та керівника обласної ради. Депутати зареєструвалися. Я взяв роздруківку. У списку зареєстрованих виявилося прізвище Валерія Діброви з «Єдиного центру», який не реєструвався…
– Звідки Вам це було відомо?
– Він сам про це сказав. Вийшов за сесійну трибуну і заявив. Його колеги підтвердили.
– Секундочку, цю ситуацію бачили не лише його колеги, а й багато інших людей. Давайте спробуємо згадати той епізод: відбулося голосування, потім Ви пішли до працівників апарату ради та взяли роздруківку, потім Ви про щось запитали пана Діброву… Чому саме його?
– Бо було написано, що він «за», а він не реєструвався.
– А звідки Вам, наперед, було відомо, що він не реєструвався?
– Ми перед сесією домовлялися не реєстувалися. Ми – це фракція «Наша Україна» та фракція УНП. Тим не менше, в списку зареєстрованих депутатів ми побачили пана Діброву, пана Люльку (фракція Литвина – авт.), якого взагалі не було в залі та пана Чорнуху(фракція БЮТ – авт.). З моєї точки зору, це або фальсифікація, або помилка системи – тоді її треба міняти. Зазначу, що мною і ще кількома депутатами готується звернення до правоохоронних органів з цього приводу. Такого ще не було на Волині. Думаю, що заявлять правоохоронцям про те, що не голосували і Діброва, і Чорнуха, і Люлька.
– Це не перший конфлікт на сесії між головою облради та окремими депутатами з фракції «Наша Україна». Відомо, що є судові позови з боку окремих панів «Нашої України» до пана Грицюка. Ви наслідуватимете Ваших колег по фракції?
– Я скажу таке: може я іноді помиляюся і роблю не ті кроки. Я не проти, щоб мені давав оцінку голова облради та ті люди, що голосували за мене, як представника «Нашої України». Але я проти хамства. Так, я можу презентувати російський прапор, бо це – політична дійсність, але я ніколи не буду хамити: говорити хто кого і коли бив, чи стан здоров’я перевіряти. Це – особисті речі. Можна вести дискусію про політичні переконання. До речі, я офіційно через «Волинську правду» запрошую голову облради на стадіон і ми посперечаємось в присутності журналістів. Він двічі заявляв, що в мене погане здоров’я через перебування в специфічних закладах…
– Будете битися?
– Нє, ми пробіжимось, повіджимаємось…
– Так вагові категорії різні, та й вік, зрештою.
– Ми стометрівку пробіжимось, ми повіджимаємось. Тоді побачимо, яке в кого здоров’я. Я думаю, що в мене шанси більші, бо я не курю і не вживаю алкоголю. На скільки мені відомо, Анатолій Петрович курить.
– Змагання на стадіоні, на мій погляд, черговий піар-хід. Це – гарантована можливість для Вас засвітитися на телебаченні…
– Може я й підштовхую. Але вважаю, що голова обласної ради і керівник потужної організації політичної партії має вести себе стримано. Те, що Анатолій Петрович піддається на якісь такі речі – не мої проблеми.
– Ви демонстративно подарували голові облради російський прапор і, мабуть, не заперечуватимете того, що це домашня заготовка. З Вашої попередньої промови було зрозуміло, що цей прапор презентований лідеру БЮТ, політичної сили, до якої входить голова облради. Скажіть щиро, Ви особисто вірите в те, що Юлія Тимошенко є зрадницею державних та національних інтересів України?
– Я скажу про речі, які спонукають мене до певних думок. В мене супутникове телебачення і я дивлюся російські канали. Ввімкніть будь-який російський канал, ви почуєте з них позитивні коментарі стосовно дій Юлії Тимошенко. Просто так там нічого не робиться. Значить, це офіційна позиція Кремля.
По-друге, в ситуації з Грузією Юлія Тимошенко відмовчувалася, а потім громадськість змусила її якось висловитися, але й то було незрозуміло. Президент зайняв жорстку позицію – він на стороні Грузії. Є конфлікт і порушувати державних кордонів Росія не мала права. Третє, нас найбільше турбує питання Чорноморського флоту. Флот чужої держави веде війну з чужою державою. Сьогодні Росія веде війну з Грузією, а завтра вона воюватиме, умовно, з НАТО чи Туреччиною. Севастополь і Крим будуть мішенями для інших військ. Президент вимагає врегулювання умов перебування Чорноморського флоту на нашій території. Юлія Тимошенко каже: «Давайте не нагнітати». Те ж саме її депутати, я ж слідкую за новинами – постійно стримана позиція в цих питаннях. Я це фіксую. Плюс, я надіюся, що СБУ має факти.
– Факти про що?
– Про те, що в Юлії Володимирівни були неформальні зустрічі. Якщо я дізнаюся, що вона зустрічалася з Путіним чи Медведьєвим… То вона каже, що не була на Сардинії, то з’ясовується, що була у нейтральних водах… Все це спонукає до певних думок.
– Я також помітила, що інформація російських каналів щодо Юлії Володимирівни стала лояльнішою. Але я запитувала Вас про інше. Зрада національних інтересів і зустріч з Путіним чи Медведьєвим – це не обов’язково ідентичні речі. Ви погоджуєтесь? І ще одне, чи не дивно, що сьогодні про факт зради говорить не стільки СБУ, як Секретаріат Президента?
– Я особисто про зраду національних інтересів не говорив. Я говорив про те, що є вплив Кремля на позицію Юлії Тимошенко, є певні домовленості, про які я можу лише здогадуватися. Що стосується факту зради. Секретатаріат Президента не є судовим органом, чи правоохоронною структурою. Але він може мати певну інформацію і передати її в правоохоронні органи, що й зробив Секретаріат. Інша справа, що СБУ зайнялося дослідженням цих питань. Який висновок дасть СБУ побачимо. Але Юлія Тимошенко та її колеги вчинили гвалт, що йде слідство. Ви розумієте, що таке зустріч з Путіним? Добре, зустріч з Путіним – закрита, конфідеційна ще нічого не означає, але тут же ж обговорювалися якісь питання. Якщо вони говорили про рибалку, або про те, як там добре десь відпочивалося, то які питання! Але зауважимо, що це не просто зустріч: посадова особа однієї держави зустрічалася з посадовою особою з іншої. Секретаріат може давати оцінки, а може не давати. Я їх коментувати не буду.
– Уявімо, що на посаді глави українського Кабміну не Юлія Тимошенко, а хтось інший, скажімо, представник НУНС. Це не робота в стінах парламенту, де до посиніння можна сперечатися про формат коаліції, а виконавча влада, яка відповідає, в тому числі, і за ціну на газ. Якби представник НУНС на посаді прем’єра шукав компромісу з Росією, Ви би схвалювали його кроки?
– Хто проти налагодження ліпших стосунків. Інша справа – торгувати національними інтересами. Грузинське питання на стільки для нас важливе.
– А, власне, що саме для нас важливе, коли ми говоримо про грузинське питання? Невже все має зводитися до цілковитої підтримки дій Саакашвілі?
– Ні. Російська Федерація ввела свої війська в іншу незалежну державу для захисту громадян Росії, які там проживають. В нас в Україні 8 мільйонів етнічних росіян. Виявляється, велика кількість з них мають російське громадянство. Чи є гарантія, що завтра Росія не введе свої війська в Україну. На ситуацію в Грузії потрібно було реагувати. Для мене, як для патріота і націоналіста, це – важливе питання. Звичайно, питання газу також важливе, але це – дві різні площини. Поведінка Юлії Володимирівни стосовно Росії помінялася різко, це змушує задумуватися. Я для себе свій висновок зробив, а тому й подарував російський прапор голові Волинської облради, який належить до БЮТ.
– Поговоримо про Президента Грузії Саакашвілі. Вам імпонує його поведінка у цьому конфлікті? Його наказ про обстріл Цхінвалі виправданий, з Вашої точки зору?
– Все почалося раніше, ніж вистріли по Цхінвалі. Дві території вирішили від’єднатися від Грузії. Це відбувалося всупереч Конституції цієї держави. Варто взяти до уваги дії Росії відносно Південної Осетії, які були провокаційними ( 98% осетин є громадянами Росії). Але я не схвалюю бомбардування мирного Цхінвалі за наказом Саакашвілі, це – його помилка.
Інша справа, що кроки по тому, щоб повернути Південну Осетію та Абхазію є правильними. Я б робив так само, якби йшлося про сепаратизм в Україні всупереч Конституції. Але треба думати, якими методами це робити. Метод Саакашвілі є помилковим. Хоча є ще й перекручування фактів, зокрема, про кількість жертв. Я промоніторив Інтернет і побачив, що жодна міжнародна інституція не називає більше 200 жертв, а не 2000, як твердять російські канали. Я розумію, що люди однаково загинули і це – жахливо, але цифрами маніпулювати не можна.
– Повернімося до баталій у Волинській облраді. Якби текст звернення був інший Ви б голосували? Кілька громадських організацій, які об’єднують представників еліти як з БЮТ, так і з НУНС цими днями прийняли звернення до Президента і до Прем’єра із закликом про примирення. Чи були консультації між фракціями про узгоджений, а не бютівський текст звернення?
– По-перше, проект звернення, запропонований фракцією БЮТ, треба опублікувати в пресі, щоб люди почитали. Воно записано у досить жорсткому і категоричному тоні. Там йдеться про те, що Президент – мало не зрадник і винен мало не в усіх проблемах України. Воно було написане не в Луцьку, а в Києві. Я знаю, що тексти були розіслані по всіх регіонах, а поміняно лише 2-3 абзаци. Потрібно було написати лояльніше звернення із закликом про об’єднання. Я переконаний, що за це би проголосували більшість депутатів.
– А чи пропонувала Ваша фракція таке БЮТ?
– На скільки я знаю –так.
– З ким сам велись переговори?
– Це питання до керівництва фракції. Я – рядовий депутат.
– А чому «Наша Україна» не зініціювала свого варіанту звернення на сесії?
– А тому, що для нас стало все зрозуміло після цих всіх речей, які відбулися на сесії.
– Ви дорікаєте БЮТ, що їм надіслали з Києва готові тексти, але ж і Ваші політичні однодумці поступили так само. У районних газетах з’явилися заяви голів райдержадміністрацій. Вони майже одинакові, складається враження, що тексти надіслані з одного і того ж кабінету.
– Голів райдержадміністрацій люди не обирають. Вони призначаються. Тому вони не представляють інтересів людей. Те, що голова РДА за вказівкою з Києва надрукував якусь заяву – це одна річ, а депутат – це інше. І за мене, і за Грицюка, і за Бондара голосували люди. От фракція БЮТ взяла і направила той текст звернення Президенту, але це не вся обласна рада.
– Як Ви гадаєте, відносини між фракціями БЮТ та «Наша Україна» в облраді були б кращими, якби не було конфлікту між двома персонами: Анатолієм Грицюком та Володимиром Бондарем?
– Я так не думаю. Це не питання двох персон, а боротьба за владу. Є в Києві протистояння, так само і тут. До речі, нормальні люди є там і там, ідеї та принципи також є нормальні там і там. Проблема не в персонах, а в протистоянні на верхах. Бо, повірте мені, якби Тимошенко і Ющенко в Києві домовилися і досягли залізобетонного союзу, 90% чвар не було би..
– Ви особисто підтримуєте приязні стосунки з кимось із фракції БЮТ в облраді?
– Я неприязних стосунків не маю ні з ким, навіть з Анатолієм Грицюком. В мене немає з ними великих ідеологічних суперечок. В мене є заперечення до Партії регіонів. Я їх завжди висловлював, що викликало невдоволення у фракції ПР. Це – мої ідеологічні суперники. БЮТ такими не є. Інша справа, коли людина дозволяє собі ображати честь депутата, а потім хоче компромісу. Особистих суперечок в мене немає. Хоча, може Анатолій Петрович вважає питання крайслера особистим питанням.
– А, до речі, чому Ви мовчали, коли машину такого ж класу купували для пана Бондара, коли він обіймав посаду голови ОДА?
– Я не зобов’язаний слідкувати за кожним чиновником. Я – депутат облради. В мене є керівник, це – Анатолій Грицюк. Я прийшов на сесію і критикую свого керівника. До слова, я й далі це робитиму. В мене є інформація, що автомобіль, який був куплений за 305 тисяч, сьогодні в тому ж салоні коштує 195 тисяч. Я запитаю в Анатолія Петровича, як так могло статися, що ціна змінилася.
– До речі, про ціни. На сесії стояли молоді люди з плакатами. Хто оплатив акцію «Наша Україна» чи «Єдиний центр»?
– По-перше, Анатолій Петрович через ЗМІ запросив громадські організації. По-друге, серед тих молодих людей були представники молодіжних громадських організацій: «Національний Альянс» та Молодіжний Союз «Наша Україна». Я вас запевняю, як голова Альянсу, що ці молоді люди грошей не отримували і, якщо буде потрібно, будуть приходити щосесії. Це мої колеги, яких я запросив. Вони приймали участь у сотнях акцій. І Француза з Панчишиним вони виганяли. До речі, серед цих людей є історики та політологи і можуть вести вільну дискусію з Анатолієм Петровичем чи кимось іншим.
– Ви кажете, що молоді люди і надалі будуть приходити. В раді 80 депутатів. Ви можете уявити ситуацію, коли всі прийдуть з групою підтримки, тоді на що перетворюватимуться сесії?
– Не я ж запрошую громадські організації. Якщо би хотів прийти Молодий БЮТ, то хто йому заборонить? «Національний Альянс» прийшов з плакатами, ніхто ж не кричав. Люди висловили свою позицію. Це – демократія, якої хотів Анатолій Петрович. І, зрештою, що прийшло 300 чоловік? Місця ж всім вистачило.
– Нещодавно Ви вступили до партії «Єдиний центр». Чому саме ця політична сила, а не «Наша Україна», скажімо?
Я ніколи не був членом «Нашої України». Це я кажу усім, а особливо Олександрові Свириді. Він вже п’ятий раз говорить, що я щось там зрадив. Олександр Миколайович був і в Русі, і в ДемПУ, і в «Трудовій Україні», сьогодні – в БЮТ, а завтра, коли БЮТ буде не у фаворі, то він ще десь буде. Я за 8 років не був у партіях, тому мене звинувачувати в зраді нема чого. Перед виборами 2006 року я прийшов на міжпартійну конференцію «Нашої України» і сказав: «Мене позапартійного берете?» – і мене взяли. Тому я, як позапартійний мав право вступати куди хочу.
Чому «Єдиний центр»? Не буду приховувати: я в політиці вже тривалий час, хоч мені всього 26 років, і постійно працюю разом з Володимиром Нальковичем Бондарем. Ми робили Помаранчеву революцію, ми боролися в акції «Україна без Кучми». Плюс в ЄЦ багато людей з УНП, яких я поважаю. Мені приємно сьогодні бути поруч з Борисом Загревою. Він – патріот. Іще одне, сьогодні ЄЦ демонізують, але це – надійна опора Віктора Ющенка. Про це завляє і сам Президент. БЮТ фінансує негативні матерали про ЄЦ у ЗМІ, але це – їхнє питання. Оксана Білозір що проти України? Василь Петьовка – мер Мукачево. Я там був і бачив, які він воював протии СДПУ(о), то що він – антиукраїнський діяч? Чи Леся Оробець займає антиукраїнську позицію? Це все – члени фракції «Наша Україна», які нікуди не виходили, але створили свою партію. В нас в області солідна команда. На вибори , думаю, піде пропрезидентський блок, в якому буде і НУ, і ЄЦ.
– Ви, напевно, не заперечуватимете, що ініціатори ЄЦ родом із Закарпаття: і Балога, і Кріль, і Петьовка. Сьогодні у Закарпатті відбуваються цікаві речі. Ми згадували грузинські події, а, тим часом, у Закарпатті є сили, які ініціюють створення так званої русинської республіки. Подейкують, за цим також стоїть пан Балога. Якщо раптом така інформація офіційно підтвердиться, то яку оцінку Ви їй надасте?
– Від кого ця інформація? Від яких експертів та аналітиків? Хто їм платить? Я також можу знайти з 10 аналітиків, які скажуть, що Юлія Тимошенко розвиває сепаратизм у Криму. І пропустимо це в пресу. А багато ЗМІ, при всій повазі, сьогодні друкують замовні матеріали. Я не із Закарпаття, а з Луцька. Я був ініціатором рішення Волинської облради про недопустимість будівництва пам’ятника Угорській імперії на території Закарпаття. Це – патріотична позиція. Що стосується русинства і всього іншого, я знаю одне – Віктор Балога в команді Віктора Ющенка, він – голова його Секретаріату, а от Віктор Ющенко ніколи не підтримував жодного сепаратизму. Він відстоює ідею вступу до НАТО, визнання УПА воюючою стороною, надав Шухевичу звання героя, піднімає церковні питання. Він робить все те, що мені національно близьке, а Віктор Балога – член команди Ющенка.
– Невже причиною негативної репутації Балоги в суспільстві є лише критика БЮТ?
– Я не збираюся бути адвокатом Балоги. Ми не знайомі. Його рейтинг мене не переймає.
– Якщо трапиться так, що будуть дострокові вибори, то, з Вашої точки зору, Ігор Гузь потрапить до прохідної частини списку ЄЦ чи блоку, до якого входитиме ця партія?
– Я би дуже хотів бути в прохідній частині ЄЦ, але життя покаже.
– Тобто амбіції потрапити до Верховної Ради України Ви все ж таки маєте?
– Звичайно. Без зайвої скромності нагадаю, що в 20 років я став депутатом Луцької міської ради, у 24 – депутатом облради. В мене є бажання попрацювати у Верховні Раді. Але політика дуже складна і брудна річ, тому бажання не завжди здійснюються. Все ж потрібно працювати і міняти щось в цій державі на краще.
– Як Ви оцінюєте рішення Арсенія Яценюка будувати власний політичний проект?
– Я хотів би бачити Арсенія Петровича однопартійцем. Я думаю, що він в будь-якому випадку буде підтримувати Ющенка, а тому ми з ним будемо спільних поглядів.
– Чи можете Ви спрогнозувати, які наступні дії у політиці здійснить Святослав Вакарчук?
– Думаю, їх не буде ніяких. Я поважаю музиканта Вакарчука і вважаю його розумним і грамотним молодим чоловіком. Але, повторюю, політика – брудна річ і такі як він в ній почуваються некомфортно.
– Не можу не поцікавитися Вашою думкою стосовно конфліктної ситуації навколо луцької котельні на Карбишева. Ви очолюєте одну зі структур в Луцькій міськраді і Вашим безпосередній керівником є міський голова Богдан Шиба, який є непримиренним опонентом підприємця Олександра Кропиви – нинішнього власника котельні. В той же час, Ваш політичний керівник Володимир Бондар у свій час ставав на бік пана Кропиви.
– Перше, вважаю команду пана Шиби найуспішнішою командою, що здійснює реформи в Луцьку, тому я тут працюю. Друге, ЄЦ не висловлює і не висловлював підтримки підприємцеві Кропиві. Третє, в цьому конфлікті є багато заплутаних речей, в який винен Антон Кривицький. Я це особисто заявляю. Він за 18 років своєї діяльності багато чого продав. Шантаж Кропиви – це не нормально. Я проти того, щоб такі об’єкти як котельня були в приватних руках.
– Ви очолюєте відділ у справах сім’ї і молоді департаменту молодіжної політики Луцької міськради і є головою постійної комісії облради з питань молоді, сім’ї і спорту. Чи є у планах якісь амбітні молодіжні проекти на території Луцька і області?
– Я вважаю, що декілька нормальних амбітних проектів уже реалізовується. В цьому році збільшили фінансування на діяльність молодіжних організацій. Я маю на увазі і місто, і область. Переконати можновладців було важко, але проекти фінансуються.
– Люди, які страждають ностальгією по СРСР та комсомолу вважають, що сьогодні немає молодіжного руху, який би мав вплив та авторитет комсомолу. Чи погоджуєтесь Ви з такою думкою? І чи підтримаєте ідею відзначення 90-річчя народження комсомолу?
– Я згідний, що молодіжний рух Волині та України слабкий. Держава приділяє менше уваги молодіжному руху, якби нам хотілося. З моєї точки зору, в нас молодь дещо пасивна. Після революції я очікував вибуху молодіжної активності, але цього не сталося. Нема молодих людей, які мають амбіції стверджуватися як молодіжні лідери.
Стосовно комсомолу. Я не лише не буду сприяти у святкуванні такої дати, а буду робити все можливе, щоб таких святкувань не було. Якщо хтось хоче святкувати, то хай йде в ресторан і святкує приватно. Але на державному рівні святкувати дату народження інституції, яка одурманювала молодь, з моєї точки зору, не варто. Я переконаний, що Ющенко такої ініціативи не підтримає, а є політики, які підтримають.
– А якщо таку ініціативу підтримає Микола Романюк, який у свій час був комсомольським лідером?
– Пан Романюк був секретарем обкому комсомолу. Як його позаштатний радник, я можу лише рекомендувати не відзначати ту подію на державному рівні. Внутрішні збори робити ніхто не повинен забороняти, бо ці люди мають якусь історію і таке інше.
– Чи вистачає у Вас часу на свою сім’ю?
– Моя дружина займається громадською діяльністю. Вона виховувалась у скаутській організації Пласт. В нас схожі позиції, а тому проблем немає.
– А якою буде та Україна, в якій ростимуть Ваші діти та внуки?
– Я – оптиміст. Я вважаю, ми йдемо в правильному напрямку. Ми йдемо вперед, скільки б не критикували Ющенка чи Тимошенко. Є свобода слова – це величезний здобуток. Ми з постсовєцького утворення Україна, де домінували люди з совковим мисленням поступово перетворюємося на українську націю. Коли грає футбольна збірна України – всі з жовто-блакитними прапорами. Але ми мусимо пережити всі проблеми і скандали, які рано чи пізно закінчаться. Я надіюся, що мої діти будуть жити в державі, яка друга в Європі за територію, яка в ЄС та НАТО і одна з найкращих в економічному плані. А Незалежності ми точно не втратимо!
Розмовляла Оксана ЛУКАШУК
