Мати у друзях в соціальних мережах депутатів різних рівнів, вільно коментувати їх блоги, дописи, скаржитися або хвалити їх – робити все це нам дають можливість нові медіа. Це – своєрідний інструмент нової комунікації, більш прозорої, відкритої та інтерактивної.
Якщо раніше телевізор показував заяложені виступи політиків, з якими можна було поспілкуватися лише при особистій зустрічі, його черговому приїзді до якось райцентру перед виборами, то сьогодні завдяки комунікації через нові медіа політика стає набагато доступнішою і відкритішою. Як же наші волинські депутати застосовують нові медіа, і чи взагалі застосовують? Бо, по суті, «просунутий» в контексті застосування глобальної мережі депутат назбирує собі набагато більше плюсів, проникаючи у сітку комунікації інтернет-спільноти.
Сьогодні волинські представники влади використовують такі нові медіа у своїй роботі. Це:
- офіційні представницькі веб-сайти органів місцевого самоврядування;
- персональні веб-сайти;
- блоги;
- соціальні мережі;
- інформаційні веб-сайти (новинарні інтернет-видання).
У 2010 році офіційний веб-сайт Волинської обласної ради оновили, він став зручнішим у користуванні, з’явилися нові рубрики. Цікаво те, що на веб-сайті облради сьогодні проводять чат-конференції із чиновниками, депутатами Волинської обласної ради. Читачі можуть задавати свої запитання і упродовж кількох хвилин отримати відповідь від представника влади. Такий спосіб комунікації для обласної ради є новий.
Те ж саме трапилося і з офіційним веб-сайтом Луцької міської ради: його оновили, удосконалили та наповнили новою інформацією.
Проте є одне «але»: веб-сайти органів влади є офіційними джерелами інформації. З них можна отримати оперативні новини про діяльність ОМС (органів місцевого самоврядування), звіти депутатів, проекти рішень, затверджені рішення ради, всі статті та інтерв’ю, що стосуються роботи рад, опубліковані у ЗМІ тощо. До слова, із вступом у дію Закону України «Про доступ до публічної інформації» на цих сайтах оперативно створили рубрики «Доступ до публічної інформації», де мають розміщуватися всі дані, передбачені Законом. Фактично ці сайти є обличчям органів влади, зокрема хорошої роботи їх прес-служб. Проте саме офіційність таких інтернет-ресурсів стає бар’єром між джерелом інформації (органом влади) та читачем (членом громади, групою людей тощо). Ці веб-сайти не викликають довіри, позиціонують себе із офіційного боку, вони практично не інтерактивні, а здебільшого презентаційні та інформаційно-довідкові.
Як альтернатива, на зміну представницьким сайтам органів влади приходять персональні веб-сайти депутатів та їх блоги у соціальних мережах і в інформаційних виданнях. До прикладу, свій персональний веб-сайт має депутат Луцької міськради Андрій Козюра (партія «Наша Україна»). У своїй передвиборчій кампанії він активно застосовував нові медіа і свій сайт, зокрема.
Один із найактивніших політиків в інтернеті є й депутат облради Ігор Гузь (партія «Фронт змін»).
Персональні сайти подібні до блогів, втім мають більше функціональності. Вони концентрують у собі інформацію про політика та його діяльність. Проте вони здебільшого працюють на позитивний імідж публічної особи. Критики там не віднайти. Що ж до блогів, то ними волинські депутати користуються менше. Один із небагатьох депутатів, що веде свій блог у соціальній мережі LiveJournal – депутат Луцькради Андрій Калахан. Але деталі про блоги – нижче.
Найуживанішими серед нових медіа можна вважати соціальні мережі, які стають не тільки джерелами інформації, а й впливовими чинниками на громаду, та й загалом стають полем неформальної комунікації політиків та громадськості. Ось приклад закордонного досвіду – мер Лондона Борис Джонсон застосовує для комунікації мікро-блог Twitter.
З допомогою соціальних мереж президент США Барак Обама проводив свою передвиборчу кампанію. Експерти вважають, що завдяки їй він і виграв вибори. Віце-прем’єр-міністр України Сергій Тігіпко має дві офіційні сторінки у соціальній мережі Facebook: україномовну і англомовну, що свідчить про те, що він розуміє – у Facebook його читає не лише українська, а й міжнародна громада. З допомогою Twitter Юлія Тимошенко вела он-лайн трансляцію судових засідань, коли журналістам було заборонено проводити відеозйомку. Не відстають і від соціальної активності в мережі й їх волинські колеги. Раніше я зазначала, що депутат Ігор Гузь є активним у мережі. Підтверджує цей статус він і в соціальних медіа, презентуючи себе у соцмережах: Vkontakte, на Facebook та навіть у Twitter.
В передостанній, до речі, він окрім акаунта створив і свою окрему сторінку. Хорошим прикладом ефективного застосування мереж є поїздка депутата на сесію Горохівської районної ради, де, як він заявляв, хотіли передати управління комунальним майном від районної ради до райдержадміністрації. Усю інформацію про те, що відбувалося в Горохові, Ігор Гузь оперативно розміщував на своїй сторінці, чим одразу повідомляв не тільки громадськість, а й журналістів про перебіг подій. Його акаунт автоматично ставав джерелом інформації, з чого журналісти писали новини.
Згаданий також раніше Андрій Козюра, що має власний персональний сайт, також має персональні сторінки і Vkontakte, і на Facebook. Така ж ситуація й у депутатів Луцькради Андрія Калахана, Павла Данильчука та ін.
Зверну увагу на те, що якісно застосовує нові медіа депутат Луцькради Андрій Калахан, який сьогодні себе позиціонує також як вільний журналіст та фрілансер. З допомогою нових медіа він публікує свої журналістські матеріли на політичні теми. Резонансу не так давно набрав його матеріал про кафе «Буратіно», тему якого обговорювали впродовж тривалого часу як ЗМІ так і депутати.
А ось недавно відкритий акаунт секретаря Луцької міської ради Григорія Пустовіта (партія «Батьківщина»), який свого часу не був прибічником застосування соціальних мереж. Проте після частих обговорень активності депутатів у соціальних мережах його таки переконали зареєструватися у Facebook.
Помітна тенденція, що нові медіа застосовують здебільшого опозиційні депутати, як всеукраїнського, так і регіонального рівня. Хотілося б, побачити більше й провладних політиків у мережі. От, до прикладу, експерти Центру Політичного Аналізу та Виборчого Консалтингу віднайшли акаунт одного з небагатьох депутатів облради від провладної «Партії Регіонів» Олега Чикиди.
Соціальні мережі Vkontakte та Twitter у професійних цілях застосовуються меншістю депутатів. Якщо говоритимемо про Twitter, то там зафіксовано всього три волинські депутати: Олена Голєва, Ігор Гузь та Андрій Калахан. Проте, лише в останнього акаунт можна назвати активним.
Соцмережа Vkontakte практично втрачає свою актуальність та відходить на другий план в контексті застосування її для політичної комунікації.
Тому, не можна не звернути увагу, що таки більшість волинських депутатів активні у соцмережі Facebook. Сміливо можна ствердити, що це пов’язано із створенням у цій соціальній мережі групи «Контролюй волинських депутатів».
Авторами цього проекту є експерти Луцької громадської організації «Центр політичного аналізу та виборчого консалтингу». Вони створили майданчик для неформальної комунікації депутатів, журналістів, громадських діячів та просто жителів Волинської області. Група була створена у травні 2011 року.
Чому ж саме Facebook? Експерти організації пояснюють це так:
- «Ефективна реалізація проекту вимагала концентрації на одній соціальній мережі;
- Facebook – найкраще охоплює цільову аудиторію проекту (активних виборців та депутатів пілотних місцевих рад);
- VKontakte – соціальна мережа розважального характеру, в якій спілкується переважно молодь;
- Twitter – не є надто поширеним серед волинських користувачів».
Спочатку виконавці запросили до групи своїх друзів у Facebook (залучили близько 300 осіб). Сьогодні група налічує 513 учасників, які активно ведуть дискусії щодо проблем міста, критикують/схвалюють рішення органів влади тощо. Звісно, що трохи більше ніж п’ять сотень учасників – це невелике число для кілька мільйонної аудиторії Facebook, проте це якісне число активу волинської громади. Прикладом чого є ситуація, коли журналістка інтернет-видання «ВолиньPost» Тетяна Грішина та заступниця директора Луцького міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Ольга Максим’як поскаржилися в групі на незадовільну роботу маршрутних таксі № 9, 9а, 11 та 32. Голова депутатської комісії із питань ЖКГ, транспорту, екології та енергозбереження Олена Голєва (Європейська партія України) одразу відреагувала на подані скарги та розмістила допис про те, що питання додано до порядку денного комісії. Інформацію про це відразу ж можна було побачити в інтернет-виданнях Волині. Ось, до прикладу, скріншот із матеріалу у «Волинських новинах» (див. нижче)
Застосування нових медіа, а особливо соціальних мереж надає нові можливості у комунікації влади і громади. Якщо раніше майже ніхто не знав після місцевих виборів, що за депутат у раді, в якій комісії він працює, чим він заробляє собі на життя, чи є в нього сім’я і, як виглядає його чоловік чи дружина, то сьогодні соціальні мережі дають нам таку можливість. Більше того, раніше депутати мали активно працювати у своїх приймальнях і вислуховувати людей про їх проблеми. Сьогодні частина такого способу комунікації перейшла у нові медіа. Громадянин має можливість безпосередньо задати запитання депутату і там же почути від нього відповідь, він може публічно гніватися на невиконання обіцянок, порушувати теми, які одразу ж будуть активно обговорюватися у соціальних мережах. Більше того, спрощується робота самих депутатів. Їм не потрібно йти на вулиці і шукати проблеми міста, варто лише відкрити сторінку на Facebook і, проблеми, які потрібно вирішувати, самі прийдуть до них.
Після частих дискусій і обговорень у групі «Контролюй волинських депутатів» Волинська обласна та Луцька міська ради теж прийшли у Facebook. Нещодавно вони створили свої представницькі сторінки у цій соцмережі. І тепер найголовніші новини ОМС можна також знайти у мережі Facebook. До прикладу, Луцька міськрада оголосила конкурс на кращий туристичний логотип обласного центру Волині. Всі роботи претендентів на перемогу у конкурсі розмістили в фотоальбомі і закликали голосувати за найкращу, плюс самі роботи також обговорювалися, що вже можна назвати формою громадського обговорення, лише он-лайн.
Не оминули й прес-служби Волинських ОМС соцмережу YouTube, яку вони активно застосовують, розміщуючи там відео з програм «Ваш депутат» та «Луцький депутат», які транслюються на місцевому телебаченні. Таким чином, навіть, якщо громадянин не дивиться телевізор, він має можливість побачити це в мережі. А це – ознака доступності.
До найактивніших щодо висвітлення інформації про роботу депутатів на Волині сьогодні відносять такі інтернет-видання, як: «ВолиньPost», «Волинські новини», «Волинський інформаційний портал», «Волинська правда» та «Під Прицілом». Ці веб-сайти є новинарними. Щодня розміщують оперативні новини за день, а також періодично публікують аналітику.
І тут повернемося до блогів. Більшість депутатів не мають блогів у соціальнх мережах, які призначені саме для цього (це LiveJournal, Twitter, Blogs тощо). Публікаційна активність серед них не спостерігається, проте декотрі із них мають блоги саме у згаданих нами вище інтернет-виданнях. За вимогами блогінгу цих сайтів повинна бути розміщена також й інформація про автора блогу, що є додатковим джерелом для довідкової інформації про депутатів.
А от щодо довідкової інформації дуже корисним є веб-сайт «Твій місцевий депутат. Волинська область», що є також частиною проекту Центру політичного аналізу та Виборчого Консалтингу.
На сайті розміщена інформація про те, в якому окрузі, де, від якої партії був обраний депутат. Відомо, де він працює, до якої депутатської комісії входить, і навіть за бажанням депутатів розміщена інформація про їх адресу проживання та контакти. Цей сайт є хорошим довідковим ресурсом для журналістів. Точно такі ж проекти існують ще у Тернопільській, Донецькій, Чернігівській, Черкаській, Харківській, Луганській, Одеській областях та в АР Крим. Аналогів сайту немає.
Підсумовуючи огляд нових медій у контексті застосування їх волинськими депутатами проглядається тенденція до все більшої важливості такого способу комунікації у політичному житті. Враховуючи дуже високу активність користувачів у мережі, депутати не можуть нехтувати цим засобом спілкування зі своїми виборцями. Хоч мушу зазначити, що це лише один бік медалі. Мусимо розуміти, що якими б доступними депутати не були, всієї доступності нові медіа не покажуть, а навіть і приховають. Проте варто зазначити кілька моментів, що нові медіа:
1. створюють майданчик для неформальної комунікації влади і громади, чим знешкоджують бар’єр формалізації;
2. спрямовують імідж політиків та чиновників у більш позитивне русло, роблять їх більш наближеними до людей;
3. проте є тенденція, що у соціальних мережах зареєстровані та активні здебільшого опозиційні політики;
4. така ж подібність є і в інших медіа: опозиційні політики більше пишуть, роблять своє життя більш публічним і частіше виносять на громадське обговорення якусь проблему громади, аніж політики провладні;
5. у нових медіа пропадає психологічна вищість чиновника, натомість здійснюється його наближення до простих людей;
В майбутньому нові медіа ще відіграють свою вирішальну роль. Це можна буде вже прослідкувати із початком передвиборчих гонок та настанням самого дня виборів до Верховної Ради України. Нові медіа стануть інструментом подвійного стандарту: з одного боку громадяни матимуть більше доступу до кандидатів, зможуть дискутувати із ними, обговорювати важливі суспільно-політичні події, чим примушуватимуть владу зважати на думку громади. З іншого боку політики і провладні, і опозиційні матимуть серйозний інструмент для маніпуляції та створення нових стандартів політичної комунікації у взаємодії з громадою, що у майбутньою може стати вагомим фактором у прийнятті рішення виборцем, за кого віддати свій голос.
