Виконавчий директор громадської організації «Центр ефективної комунікації», депутат обласної ради Ігор Гузь, який очолює фракцію «Фронт змін», отримав від виборців понад 500 звернень і заяв. Він вважає це своїм домашнім завданням, над яким працюватиме й надалі.
— Ігоре Володимировичу, після минулих місцевих виборів фракція «Фронт змін» уперше з’явилася в представницькому органі краю. Яку позицію займають депутати, котрі ввійшли до неї? Яким чином вони впливають на життя територіальної громади?
— Мені довелося очолити фракцію «Фронт змін» лише рік тому після об’єднання партій «За Україну» та «Фронту змін». Наша фракція невелика, але всі її члени працюють активно не тільки в сесійній залі, а й з виборцями на округах.
«Фронт змін» відображає позицію тієї політичної сили, за яку віддали голоси чимало волинян. Оскільки партія знаходиться в опозиції до нинішньої влади, то й депутати нашої фракції спільно з обранцями від «Батьківщини», «Свободи», «Нашої України» не тільки прискіпливо оцінюють діяльність голови облдержадміністрації Бориса Клімчука, голови обласної ради Володимира Войтовича щодо вирішення соціально-економічних завдань в області, а й критично налаштовані щодо загальноукраїнських проблем: політичних репресій, «мовного» закону, несправедливого ув’язнення опозиційних лідерів Юлії Тимошенко та Юрія Луценка, збереження економічної незалежності і територіальної цілісності держави.
— Ви працюєте у постійній комісії з питань бюджету, фінансів і бюджетної політики. Як оцінюєте її роботу?
— Вважаю, що бюджетна комісія виконує одну з головних функцій представницького органу. Вона працює досить динамічно, засідання відбуваються частіше, ніж інших постійних комісій обласної ради. Ухвалюємо рішення, що мають важливе значення для фінансування соціально-культурних об’єктів комунальної власності, підтримки регіональних програм. У мене, як і в багатьох членів цієї комісії, цілковите порозуміння з головою Анатолієм Грицюком. Він має достатньо вагомий досвід, є компетентним з усіх питань, що стосуються розподілу обласних коштів. Тому незрозуміла позиція тих депутатів, котрі не підтримали звіт «бюджетки».
Я запропонував на наступній сесії облради повернутися до звіту нашої постійної комісії, написав проект рішення, рекомендував своїм колегам схвалити його. На мою думку, провал голосування за звіт постійної комісії з питань бюджету, фінансів і бюджетної політики — це позиція провладної більшості, яка хоче замінити лідера фракції «Батьківщина» Анатолія Грицюка у цій важливій структурі облради.
— Ви, як і більшість представників опозиційних сил, не голосували за обласний бюджет 2012 року. За це голова облдержадміністрації Борис Клімчук неодноразово критикував цих депутатів. На вашу думку, чи критикуватиме опозиція головний кошторис Волині на 2013 рік? Чи знайомі депутати — члени бюджетної комісії — з його прогнозними показниками?
— На мою думку, поспішне прийняття народними депутатами Верховної Ради шостого скликання Закону України «Про державний бюджет 2013 року» знімає з них відповідальність за його виконання, бо термін їх повноважень скінчився. Його мали б ухвалювати парламентарі сьомого скликання, оскільки саме їм спільно з урядом працювати у новому фінансовому році, шукати шляхи наповнення державної кишені, тим більше, що українська економіка опинилася в кризовому становищі.
На жаль, досі головне фінансове управління облдержадміністрації не ознайомило депутатів — членів бюджетної комісії — з проектом обласного бюджету, який за обсягом досить великий, а тому варто його вивчити завчасно, щоб уже в сесійній залі детально обговорити окремі показники. Оскільки опозиція у Верховній Раді не підтримала Закон України «Про державний бюджет 2013 року», то депутати від «Фронту змін» спільно із колегами від «Батьківщини», «Свободи», «Нашої України», ймовірно, теж не голосуватимуть за антисоціальний бюджет. За такий документ я брати на себе відповідальність перед виборцями не буду. Однак таку позицію не можна спрощувати, мовляв, не голосуючи «за» бюджет, опозиція виступає проти виплат заробітної плати, стипендій, соціальних допомог, фінансування будівництва соціальних об’єктів. Насправді саме таким чином даємо сигнал владі про те, що вона повинна взяти на себе фінансові зобов’язання забезпечити коштами «дірку» у бюджеті, тобто визнати величину дефіциту в обласному кошторисі.
— А загалом як оцінюєте роботу керівництва самоврядного органу?
— Минула вже половина каденції обласної ради шостого скликання. За цей час було багато «гарячих» моментів у сесійній залі. Голова обласної ради Володимир Войтович неодноразово заявляв про свої наміри дотримуватися регламенту, консолідувати депутатський корпус, вивести політичну складову за межі роботи представницького органу краю. Однак на кожній сесії він всупереч обіцянкам виконує волю голови облдержадміністрації Бориса Клімчука і депутатське зібрання перетворюється на театр одного актора, де головну роль виконує Борис Петрович. Тому я негативно оцінюю роботу керівництва обласної ради.
Вважаю, що перед прийняттям бюджету на 2013 рік необхідно ліквідувати одну з посад заступників голови облради. Їхньої участі в роботі представницького органу краю не видно — ні в сесійній залі, ні поза нею. Тому на наступній сесії звертатимуся з пропозицією до колег-депутатів зекономити кошти на утримання одного із заступників. Тут не стоїть питання щодо партійності: Володимир Іванович може скоротити будь-кого, виходячи з того, з ким йому комфортніше працювати. Тим більше, у попередній каденції в апараті облради працював лише один заступник.
— Депутат Ігор Гузь як лідер фракції «Фронт змін» — один із найактивніших у сесійній залі. Скільки запитів вдалося виголосити? Які з них підтримала більшість депутатів?
— Загалом понад десять запитів дістало схвалення колег, однак виголошено, напевне, втричі більше. На жаль, провладна більшість боїться тих депутатських запитів від опозиції, які стосуються порушення прав людини, тиску провладних структур, або ж тих, що мають політичний підтекст.
Двічі виголошував запит щодо реконструкції школи у Смідині Старовижівського району. Цього року її закінчено, і моє рідне село отримало фактично новий навчальний заклад із сучасним спортзалом, а також шкільний автобус. На відкритті школи я сказав, що за це треба дякувати усім, хто долучився до вирішення цієї проблеми: і владі, й опозиції.
Інші запити стосувалися порушення законодавства СВК «Волинський тепличний комбінат», порушень ТзОВ «Ковельський житлово-будівельний комбінат» прав інвесторів, виділення житла онуці Миколи Куделі, порушень прав інвесторів у будівництві багатоквартирних будинків у Ковелі, дотримання чинного законодавства щодо розширення території садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Байрак» у Луцькому районі.
— Цього року вам довелося побувати у багатьох населених пунктах поліських районів. Які найболючіші проблеми сільських територій вразили найбільше?
— Найбільша біда кожного села — тотальне безробіття. Про це люди говорять із великим відчаєм, бо якщо є оплачувана робота, то вони відчувають себе захищеними. Єдиний спосіб отримати хоч якісь гроші на прожиття — реалізація сільськогосподарської продукції. Однак збути вирощені картоплю, моркву, капусту, буряки нікуди. Цього року заготівельники купували картоплю фактично за безцінь і в дуже малих обсягах. Великою насмішкою над селянами є й ціна на молоко. Переробні підприємства накопичили борги за здане молоко, у той час люди бідкалися, що не мають коштів заплатити за навчання дітей у вишах, придбати одяг, взуття, шкільне приладдя до початку навчального року.
Під час зустрічі в одному із сіл літня жінка відверто сказала: «Дайте нам 3,50 гривні за кілограм картоплі і стільки ж за літр молока — і нам не потрібні будуть ні політики, ні депутати». Ще одна, на мою думку, серйозна проблема — молодіжна. Через незайнятість хлопці й дівчата легко спокушаються горілкою, наркотиками. Власне, такі зустрічі допомогли мені глибше оцінити позицію члена нашої фракції Валентина Кошельника, який активно пропагує серед молоді заняття спортом, на спонсорських засадах створює умови для розвитку спортивних талантів.
— Ви єдиний із депутатів від «Фронту змін» на Волині брали участь у парламентських виборах. Як оцінюєте їх результати?
— Це мій перший досвід боротьби у виборах до Верховної Ради. Хоча не вдалося досягти бажаного, але переконаний: морально наша команда виграла ці перегони. Бо різниця між мною і найближчим суперником — усього 836 голосів. Відкрито заявляю, що результати голосування були сфальсифіковані. Я вдячний більш як 36 тисячам виборців, які підтримали мене — не за подарунки, не за гроші, а лише як представника опозиційних сил.
Довелося зіткнутися з величезним адмінресурсом, який спрацював на боці провладного кандидата. Мені прикро, що в арсеналі цього адмінресурсу були задіяні й районні видання. Окремі редактори районних газет позбавили мене можливості в останніх номерах своїх видань звернутися до виборців, незважаючи на те, що мали б це зробити згідно з підписаними угодами. Якщо на нинішніх парламентських виборах понад 72 відсотки волинян проголосували за опозицію, то — переконаний — під час наступних президентських кількість тих, хто проголосує за кандидата від опозиції, буде ще більшою.
— Чи будете і далі працювати у тих районах, які входили до Ковельського виборчого округу?
— Так, мої громадські приймальні будуть працювати в Ратнівському, Шацькому, Старовижівському, Ковельському районах та місті Ковелі. Адже під час зустрічей з виборцями зафіксував понад 500 звернень громадян. Це вважаю своїм домашнім завданням. Нині веду переговори з народними депутатами України сьомого скликання Андрієм Шевченком, Олесем Донієм, Лесею Оробець та Андрієм Парубієм про спільні прийоми громадян саме в цих поліських районах. Тож тутешні виборці, очевидно, матимуть чотирьох опозиційних парламентарів, до яких можна буде звернутися зі своїми проблемами. Маю намір продовжити співпрацю з сільськими головами, керівниками районних осередків «Фронту змін», «Батьківщини», «Свободи», «Нашої України», лідерами громадських організацій.
— Волиняни звикли бачити Ігоря Гузя непримиренним опозиціонером. Крім політики, які ще маєте уподобання?
— На дозвіллі багато читаю. В основному публіцистику, історичну та релігійну літературу. Люблю мандрівки в гори, а також плавання. І цього року вдалося здійснити свою мрію — перепливти Світязь.
