Позиція Ігоря Гузя з даного питання: “На сьогодні важко сказати, що роми є суспільним злом. Але й функція, яку цей народ виконує в українському суспільстві, далеко не позитивна. Важко сказати, чия це вина, але те, що вони завдають більше зла нашому середовищу, ніж будь-яка інша нація, – факт. Держава повинна мати якісь спеціальні програми стосовно ромів, до них потрібний специфічний підхід.
Треба працювати з їхньою молоддю, щоб вона в десятирічному віці не крала, не нюхала клей тощо. Проблема не лише у створенні програм, а й в менталітеті ромів, який створювався роками. Тому його важко буде змінити. Нещодавно в нас була делегація ромів із Литви. Вони там більш цивілізовано живуть і нормально адаптуються в суспільстві. Тому потрібно знайомитися з досвідом інших держав.”
Парадокси української ксенофобії
Хто такі роми: суспільне зло чи жертви дискримінації?
У свідомості багатьох роми, яких у народі називають циганами, асоціюються з кількома речами: шахрайством, ворожінням, наркотиками та знаменитим фільмом про Будулая. Насправді ж роми – це потужна етнічна група, зі своїми традиціями, культурою, мистецтвом. А тих, котрі жебракують на вулицях та обкрадають людей, вони вважають найгіршими представниками свого народу.
Однак нічого в цьому світі просто так не виникає. Якщо й існує в місцевого населення негативне ставлення до ромів, то на порожньому місці воно не з’явилося, це все тривалий історичний процес. Мова йде не лише про Україну, таке ставлення до циган існує і в Польші, Болгарії, Італії тощо. Але, як кажуть представники ромської громади, усе через те, що їхньому народові не дають нормально розвиватися. Насправді ситуація в Україні сьогодні така, що діти ромів не мають можливості здобути нормальну освіту, отримати належне медичне обслуговування. Досить часто міліція безпідставно затримує ромів на вулицях, знімає відбитки пальців. Як каже представник всеукраїнської мережі ромських правозахисних проектів , редактор газети «Романі Яг» Аладар Амар: «Ромів не беруть на роботу, їм постійно відмовляють у працевлаштуванні, тому вони й змушені якось виживати інакше».
з цієї причини та багатьох інших сьогодні так активно й почали говорити про захист прав і розвиток ромів в Україні. За словами представниці Всеукраїнської мережі ромських правозахисних проектів Земфіри Кондур, із кінця 2003 року в Україні почав діяти проект «Захист прав ромів в Україні та забезпечення доступу до правосуддя», який фінансує Європейська комісія. Пані Кондур повідомила, що найбільше роми страждають від представників правоохоронних органів, міліції, судів. За її словами, членів циганських громад «безпідставно затримують і б’ють працівники міліції, вимагають зізнатися в скоєні злочинів, до яких вони не причетні. До того ж це часто відбувається в кінці року, коли потрібно поліпшити статистику розкриття злочинів».
Члени ромських організацій скаржаться на ігнорування проблем із боку медичних служб, коли працівники «швидкої допомоги» відмовляються виїхати й надати медичну допомогу членам циганських громад. Земфіра Кондур констатувала: «Роми України досі залишаються найбільш незахищеною групою». Тому ромські правозахисні організації вважають за необхідне розробити всеукраїнську програму захисту та розвитку ромів України. Її метою має бути поліпшення знань ромів про свої права як громадян, а також поліпшення соціального захисту цієї національної меншини.
Геноцид проти ромів
Минулого тижня ми згадували скорботну дату – 65-ту річницю початку Великої Вітчизняної війни. У масштабних планах нацистської Німеччини було не лише панування у світі, а й винищення, як відомо, євреїв та ромів. На окремих територіях їм таки вдалося це зробити. Як свідчать історичні джерела, офіційна кількість убитих ромів становить 238 тисяч. Сюди не зарахували тих, котрі загинули від рук айнзатцгруп, від катування, та ув’язнених. «Найуспішніше» свій план фашистам удалося втілити в Естонії, Латвії та Литві. За деякими даними, лише 1942 року в Латвії було знищено 1500–2000 ромів. Це приблизно третина всього ромського населення. Загалом у Європі було знищено близько півмільйона ромів.
Нащадки давньої культури
Сьогодні на території України проживає, за різними даними, від 46 (офіційна інформація) до 300 тисяч (неофіційні дані) ромів. Перші цигани прибули в Україну в XV столітті з Угорщини. Наступна хвиля була наприкінці XVI – на початку XVIІ ст. із Польщі. За часів Гетьманщини циганські поселення адміністративно організували в так звані циганські полки. Як свідчать історичні джерела, Циганську управлінську автономію було ліквідовано 1765 року, і основна маса циган знову повернулася до кочового та напівкочового життя. Головними ремеслами ромів в Україні були ковальство, торгівля кіньми, виробництво саману. Частина з них заробляла на життя музикою, співом і танцями. Селилися вони компактно. Зазвичай на окраїні міста чи села жили в шатрах. Це зумовлено переважно жорсткою політикою щодо ромського соціуму з боку всіх політичних режимів і регіональної влади та способом добування засобів для існування самими ромами.
У XIX столітті чимало ромів прибуло в Україну з Молдови та Валахії (історична територія Румунії). Сьогодні основна їхня частина сконцентрована в Закарпатській області. Вони проживають в Ужгороді, Береговому, Сваляві, Королевому, Мукачевому тощо.
За переписом 1926 року, в Україні (не враховуючи Галичини, Волині, Буковини й Закарпаття) їх налічувалося 13 578 осіб. Як уже зазначалося, великих втрат ромська спільнота зазнала в роки Другої світової війни як «неповноцінний» (за оцінкою нацистських ідеологів) люд.
У повоєнний час кількість ромів в Україні невпинно зростає. Якщо 1959 року їх проживало тут близько 22,5 тисячі, то сьогодні, як уже згадувалося вище, їх нараховується понад 50 тисяч. Протягом усього часу перебування на території України ромське населення ігнорували владні структури не лише в соціально-культурному плані, а й у дотримані елементарних людських прав. Але й роми, у свою чергу, не поспішали асимілюватися в наше суспільство, відкрито ігноруючи закони та правила. За статистикою, лише 30 відсотків ромських дітей регулярно ходить у школу, приблизно 14 відсотків молоді має середню освіту. Понад 60 відсотків ромів безробітні.
Порушити цю тему нас спонукала прес-конференція, скликана представниками проекту «Захист прав ромів в Україні та забезпечення доступу до правосуддя», який фінансує Європейська комісія. На зустрічі організатори порушили питання: «Чи існує ксенофобія в Україні? Хто такі роми: суспільне зло чи жертви дискримінації?» На ці питання пропонуємо відповісти нашим експертам.
Довідка «БЦ»
Роми (цигани) – етнічна спільнота, проживають у багатьох країнах світу. Їхні предки – вихідці з Індії (кінець І тисячоліття н. е.). Загальна кількість – 2,62 мільйона осіб. У ХХ столітті почалася масова міграція ромів з Індії. Перші ромські поселення в Україні зареєстровано в Ужгороді у ХVI столітті. За різними оцінками, кількість ромів на Закарпатті становить від 12 до 50 тисяч. Слово «циган» історики розшифровують так: «ци» в перекладі з хінді – злодій, «ган» – від назви річки Ганг. Свого часу влада Індії вигнала це плем’я за річку Ганг.
Мар’яна Мигаль
