Ігор Гузь, який проходить у справі про наругу над портретами Януковича, розповів «ВЗ» про міліцейські маразми з законом про амністію. Електронний браслет, плюс — два місяці цілодобового арешту.
Таке рішення про запобіжний захід для депутата Волинської обласної ради Ігоря Гузя Луцький суд виніс у день, коли офіційно був опублікований (а це — обов’язкова умова для набуття чинності) закон про амністію для майданівців.
А наступного дня, 26 грудня, коли закон набув чинності, Ігоря Гузя «амністували». Щоправда, тільки на п’ять хвилин… Подробиці «дурдому», який влаштували у Волинському управлінні міліції, Ігор Гузь розповів у розмові з журналістом «ВЗ».
- У четвер зранку на виконання рішення суду (активіста луцького Євромайдану Ігоря Гузя звинувачують за кількома статтями, серед них – і хуліганство, за наругу над портретами Януковича, які мітингувальники винесли з приміщень облради. – «ВЗ») з’явився в обласне управління МВС, де мені мали одягти електронний браслет. Одягли. Під час процесу був присутній сам начальник управління Олександр Терещук. Здивувала така увага керівництва обласної міліції до моєї персони. Хвилин через п’ять після того, як мені почепили браслет, до кабінету забігає перший заступник начальника-керівник слідчого управління пан Руденко. І наказує браслет зняти – у зв’язку зі вступом у дію закону про амністію для учасників мирних протестів. Слідчі, адвокат, я не могли зрозуміти, що відбувається. Тут браслет вчепили, а тут за кілька хвилин кажуть знімати. На запитання, чи прокуратура закрила провадження щодо мене, чи суд скасував своє рішення про запобіжний захід (це мало бути автоматично), відповіді не було. Минуло ще п’ять хвилин, і той же Руденко дав команду «відбій»: браслет не знімати і направити зі мною додому працівників міліції, які мали зафіксувати, що браслет і пристрій до нього працюють нормально. Тепер я вдома, під арештом і з браслетом.
- Вам пояснили, що це було – одягти не можна зняти?
- Це – повний маразм правоохоронної системи. Якщо закон про звільнення від відповідальності вступив у дію з ночі четверга, зранку я приїхав в управління, могли б сказати: «Громадянин чи підозрюваний Гузь, залишіться тут на декілька годин. Ми вже готуємо документи на закриття кримінального провадження і чіпляти браслет не будемо». Це було б логічно. А коли браслет надягають, а через п’ять хвилин кажуть знімати, це просто маразм.
- І таких маразмів щодня більшає. Взяти хоча б зареєстрований 25 грудня законопроект «регіонала» Левченка, який передбачає амністію для «беркутівців» і посадовців, заплямованих кров’ю майданівців. Бо, бачите, закон про амністію для учасників мирних протестів – це дискримінація прав і свобод «силовиків», які «геройствували» на Майдані.
- Такими темпами завтра-післязавтра буде закон про амністію для звірів, які побили журналістку Тетяну Чорновол. Думаю, кожен свідомий громадянин, журналіст, політик, безпартійний, повинен розуміти: без демонтажу системи цієї влади, а не заміни прізвищ на посадах, Україна не матиме перспектив. Те, що відбувається в країні, підштовхує до активніших дій. Це дасть нові сили Майдану вибороти те, чого хочемо, – позачергові вибори президента і Верховної Ради, зміну уряду. Без цього не можемо вважати протести успішними.
- Якщо скласти події останнього тижня-двох, стає зрозумілим, що влада перейшла до нового сценарію залякування і демонстрації сили – точкових «зачисток». Розраховують, що спрацює?
- Неодноразово був у Білорусі. Свого часу, 2005-го, відсидів там 10 діб і був депортований із забороною в’їзду на п’ять років (за участь в акції «Чорнобильський шлях» у Мінську. – «ВЗ»). Влада наслідує білоруський сценарій. Завдання – вибивати, вбивати, калічити найактивніших. Аби посіяти страх, зневіру у тому, що перемогти цю владу неможливо. А далі – поступово будуть переходити до інших людей, менш активних, але зі своєю позицією. Протидія лише одна – солідарність. Люди повинні демонструвати свою підтримку, активно виступати на захист тих, до кого вже добралися. І не важливо, хто це – журналіст, депутат, партійний, безпартійний… У голові не вкладається, що за портрети Януковича хочуть дати чотири роки за ґратами.
- Знаю, що ви також були учасником подій 9 березня 2001 року у Києві. За що теж десять діб під адмінарештом відсиділи. Мабуть, не думали, що через 12 років після тих подій, говорячи про українську владу, проводитимете паралелі навіть не з Кучмою, а з Лукашенком?
- Згадую себе і своїх соратників тоді, 2001-го: у нас не було оптимізму. Ми очікували чого завгодно, бо система була сильна, як ніколи. А ось вже після Помаранчевої революції подумати, що я, як якийсь злочинець, наркоторговець, сидітиму сьогодні під арештом, без змоги вийти з дому упродовж двох місяців (при тому, що я – депутат обласної ради і повинен виконувати свої депутатські повноваження), не міг.
- У справі за портрети Януковича проходить шестеро активістів луцького Майдану. Майя Москвич (інтерв’ю з нею читайте у попередньому, тижневому номері «ВЗ») – на підписці про невиїзд за межі області. Браслет з неї вже зняли (але не через закон про амністію, а за адвокатським клопотанням до суду). Ви – під цілодобовим арештом. Яка доля решти чотирьох активістів?
- Справи не закриті. Молодий хлопець, Микола Собуцький, у середу ходив на перший допит. Вочевидь, має бути суд. Щодо решти трьох, Богдана Шиби, Сергія Григоренка та Володимира Бондара, вони – під особистим зобов’язанням. З обмеженням виїзду за межі області, забороною перебувати на Театральному майдані Луцька під час проведення там масових заходів. Ця заборона – ще один маразм нашої Феміди. Мені теж заборонили перебувати на Театральному майдані. При тому, що я і так – під цілодобовим арештом.
- Майя Москвич розповіла, що «портретну справу» порушили, спираючись на свідчення голови Волинської обласної ради Володимира Войтовича. Саме його заяву, мовляв, використали як доказ. Як пан Войтович почувається після такої ганьби?
- Войтович і керуючий справами обласної ради Олександр Ляшко – люди, руками яких нас хочуть посадити за ґрати. Основними у справі є саме їхні свідчення. Якби пани Войтович і Ляшко були свідомими громадянами, могли б виявити хоча б найменшу солідарність до своїх колег, активістів Майдану і, пославшись на 63-тю статтю Конституції, відмовитись від дачі показів і пояснень. На їхніх свідченнях тепер намагаються притягнути до відповідальності шістьох людей. Одна справа – політики, як, наприклад, я, який 12 років є депутатом різних рівнів. Але ж завдяки брехливим свідченням посадовців можуть постраждати і двоє молодих людей, Микола Собуцький та Майя Москвич, яким ще й 25 років немає. За портрети, вартість яких оцінили у 540 гривень!
Після усього Войтович і Ляшко спокійно ходять на роботу, вдають, що нічого не сталося. Але, думаю, ми зробимо усе можливе, аби змінити цю ситуацію. Вже готуємо по цих двох особах інформаційну кампанію, щоб волиняни знали своїх «героїв».
- Напередодні набуття чинності законом про амністію для майданівців заступник голови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Павло Гвоздик заявив: цей закон не може бути застосований, бо механізмів для його реалізації немає. Після такої заяви не напрошується підозра, що вустами судді влада дала зрозуміти: амністія – черговий «розвод»?
- Попри те, що закон не до кінця однозначний, це було рішення для порозуміння у політичному конфлікті. Сподіваюся, його дотримуватимуться. На закриття кримінальних проваджень дається 10 діб. І рішення судів про запобіжні заходи мають бути скасовані. Якщо цього не буде, треба готуватися до затяжної юридичної війни.
