У неділю, 10 червня, у Луцьку відбулося народне віче «За мову! За Україну!», організаторами якого виступили об’єднана опозиція «За Батьківщину» та Всеукраїнське об’єднання «Свобода». Віче проводилося з метою захисту української мови та недопущення прийняття законопроекту «Про засади державної мовної політики». Хочу висловити кілька думок з цього приводу.
Чи потрібно захищати українську мову? Питання, звичайно, риторичне. Переважна більшість газет, журналів, теле— та радіопрограм виходять російською мовою. Видавництва, що друкують книги українською, можна перелічити на пальцях однієї руки. Фільми українського виробництва — це взагалі рідкість. Логічно, що в таких умовах державна мова, незважаючи на свій статус, потребує захисту та підтримки.
Проте 5 червня, всупереч логіці та протестам опозиційних депутатів від фракцій «БЮТ-Батьківщина» та «Наша Україна — Народна самооборона», провладна більшість «протиснула» мовний законопроект в першому читанні. І байдуже регіоналам, що цей закон суперечить Конституції. На жаль, ми живемо в країні, де влада не шанує найвищий закон, не зважає на елементарну логіку, не чує опозиції. Єдине, чого боїться влада, — це народ.
І 5 червня мовний закон був прийнятий виключно тому, що українці проігнорували мітинг на підтримку української мови під стінами Верховної Ради. Бо якби до парламенту вийшло не сім, а сто тисяч протестувальників, жодна «тушка», жоден регіонал чи народник не посмів би підтримати ганебний законопроект Колесніченка-Ківалова.
Події 5 червня для всіх нас мають стати уроком. Байдужість веде до програшу. До програшу кожного, хто вирішив, що «моя хата — скраю», хто вважає, що його голос нічого не змінить, хто думає, що його особиста присутність на мітингу ні до чого не приведе.
Народне віче у Луцьку відвідало близько двох тисяч волинян, і у своєму виступі я звернувся до них: «А чи вся ваша родина тут, на майдані? А колеги по роботі? Друзі та знайомі? Чи буде зважати владна машина у Києві на наш захід, коли у ньому беруть участь дві тисячі громадян? А коли б їх було двадцять тисяч? Для захисту української мови треба розпочати загальну мобілізацію!». Саме так — мобілізацію. Я недарма вживаю цей військовий термін, адже влада продовжує війну проти свого народу, і ми маємо їй сказати: «ДОСИТЬ!» Ще крок назад — і кожен із 46-ти мільйонів українців опиниться у прірві, з якої вибратися буде дуже важко.
Я закликаю кожного, хто читає ці рядки, 21 червня о 10.00 прийти під стіни Волинської обласної ради, де має відбутися чергова сесія. Патріотична громадськість має прийти і висловити свою позицію стосовно захисту української мови, так званої пенсійної реформи, Податкового кодексу і десятків інших «нововведень» регіоналів, які призвели до зубожіння українців.
Досить терпіти та обурюватися на кухнях! Час висловити все в обличчя українофобам!
Окрім того, під час розгляду другого читання законопроекту Колесніченка-Ківалова «Про засади державної мовної політики» я закликаю всіх волинян їхати під стіни Верховної Ради та захищати державну українську мову. Якщо ми — прості громадяни — не здатні відстояти свої переконання, то гріш нам ціна!
За мову! За Україну!
Ігор ГУЗЬ, депутат Волинської обласної ради
ВІД РЕДАКЦІЇ. Як свідчить журналіст Мустафа Найєм, на мітингу у Києві 5 червня на підтримку української мови опозиційні лідери Арсеній Яценюк, Олександр Турчинов та Юрій Одарченко між собою спілкувались російською мовою. Багатьох різонуло і збентежило, що люди, які захищають мову, самі нею не послуговуються навіть на публіці. Ми попоросили Ігоря Гузя прокоментувати цю ситуацію.
— На цьому мітингу я стояв поряд з Арсенієм Яценюком та Олександром Турчиновим, виступав одразу після Арсенія Петровича. Не хочу когось вигороджувати, але я не чув від когось з них російської мови, вони говорили українською. Рідна мова Арсенія Яценюка, який народився на Буковині, — українська. Олександр Турчинов, як відомо, — російськомовний, українську вивчив пізніше, як, до речі, і Юлія Тимошенко, та багато інших. Але на різноманітних заходах, публічно він спілкується українською. І це його принципова позиція.
