Спостерігаючи за подіями в Греції, масштабними п’ятиденними виступами грецької молоді, диву дивуєшся на скільки відчувається різниця в політизації української та грецької молоді. Різниця в кількості населення у 5 разів на користь України. Рівень життя думаю в 5 разів на користь Греції. Але чомусь у них десятки тисяч молодих людей виходять на вулиці, організовують революційні дії масштаб яких більший за всі подібні заворушення з часів французьких подій 1968 року… Прірва очевидна, прірва в суспільній активності мас молоді здатних вийти на вулиці і протистояти уряду, поліції, олігархії…
Уявіть собі ситуацію коли після смерті, спричиненої вистрілом міліціонера в нашій державі почнеться загальнодержавний бунт, 50-ти тисячна демонстрація чи хоча б загальний страйк одного з найбільших вузів держави. Це неможливо з огляду на тотальну пасивність українського молодого покоління. Кажуть покращення добробуту розмиває молодь в контексті її суспільної активності, але Греція довгий час член ЄС та не найбідніша країна у Європі. У нас же страшна економічна ситуація, а реального збурення не тільки молоді, але й просто громадян не тільки не відчувається, а й не прогнозується в принципі.
Безумовно я стверджую, що політична та громадська активність молодого покоління це є очевидний плюс для його ж держави. Тоді це покоління прагне змін, готове ці зміни створювати та відстоювати, навіть з пляшкою коктейлю Молотова в руках. Можливо пізніше це покоління зміниться в розрізі більшої поміркованості, але не факт, що воно перестане боротися за майбутнє своєї Нації. Пасивність та безвольність молоді породжують депресію для всієї держави і відчуття її безперспективного існування в майбутньому.
