Під час останніх інформаційних кампаній, присвячених україно-російському протистоянню у питанні Чорноморського флоту Російської Федерації, важливою деталлю постає позиція кримськотатарського населення півострова. Особливо під час можливого уявного протистояння, включаючи військові дії.
Безумовно, на сьогоднішній день татари займають антиросійську позицію. Основна причина – геноцид татарського населення після Другої світової війни, що зумовило депортацію татар до Узбекистану та інших «чудових» територій безкрайнього СРСР. Також впливає на позицію татар розправа РФ над чеченським народом, що теоретично у випадку російської експансії в Криму може проектуватися і в їхній бік. Та й проросійська місцева влада, що в основному представлена Партією Регіонів і яка проводить перманентні земельні та майнові війни з представниками кримсько-татарської народності, не сприяють покращенню стосунків з Росією.
Чи є їхня позиція проукраїнською? Напевнее, на сьогоднішній день скоріше так, аніж ні! Довголітня підтримка Віктора Ющенка та Нашої України з боку Меджлісу, заяви в унісон українському МЗС стосовно виведення Чорноморського флоту РФ з Криму чи критика заяв «російського клоуна» Лужкова… Але з іншого боку пасивність української влади у законному розв’язанні земельних проблем для кримських татар зумовлює їхню озлобленість до влади як такої і надії на вирішення їхніх проблем з київських пагорбів. Загальна невтішна міжусобна боротьба помаранчевих не надає оптимізму у вирішенні насущних проблем та взагалі позбавляє надії на укріплення проукраїнського вектору корінного населення Криму.
І тут виникає третій фактор, що суттєво може розбалансувати політичну карту Криму – Туреччина та ісламський світ, що все більше і більше втручається у кримські справи. Ісламізація кримських татар, зумовлена боротьбою за землю, а отже за життєвий простір зі слов’янами, іде семимильними кроками. Ваххабістська література, медресе, молодіжні табори та можливість навчання в мусульманських країнах все більше і більше зваблюють кримськотатарську молодь. А масла в вогонь підливають ісламські емісари, що легально впроваджують свою політику на півострові.
Беручи до уваги актуальність кримського питання для утвердження Української Нації та Держави, варто задуматись про дієві та адекватні кроки в контексті співпраці українського та кримськотатарському народу. Зрозумілу та чітку позицію української влади, що має зробити все від неї можливе для забезпечення проукраїнськості кримських татар, а отже спільних дій в можливій та реальній боротьбі проти геополітичних претензій «братнього» російського народу!
